„Продам долю. Б/в. Недорого“
Що для вас життя? Життя — це постійний вибір. Це шлях, де дороги розходяться в різні сторони і лише від нашого рішення залежить наша доля. А що ж таке доля? Чи можна її змінити?
На мою думку, доля — це чудернацький базар, де ми обираємо товар, який купити. Є люди, які роблять поспішний вибір, не оцінюючи переваги і недоліки «товару», не беруть до уваги те, що є краще і цінніше. Вони витрачають дорогоцінності свого життя даремно, на першу ліпшу пропозицію «продавця». А є люди, які роблять зважений вибір, оцінивши все, що їм запропонували, обдумавши наслідки цієї «покупки» та роблячи вклад у майбутнє.
Які ж товари, на вашу думку, найдешевші на базарі? Напевно, ті, заради яких нам не доводиться нічим жертвувати. Наприклад, якщо ми оберемо долю вченого, то нам треба буде принести в жертву час, витрачений на пізнання світу науки; родину, яку ми залишаємо, проводячи час у відрядженнях та лабораторіях; здоров'я, яке ми губимо, сидячи за комп'ютером. Щоб зважитися на таку долю, треба бути сміливим… Проте навіщо? Можна обрати щось простіше, легше, дешевше. Наркотики? Алкоголь? Розгульний спосіб життя? Так, саме це обирає більшість людей. Що ж чекає на них?
Давайте уявимо, що ми ідемо по віртуальному місту і бачимо навкруги тисячі різних персон. У кожного з них свої проблеми, емоції, переживання. Ми бачимо лише одну сторону життя людини, чи не так? Але що криється за цією маскою? Подивіться ліворуч — ось літня пара: чоловік і жінка. Їм трохи за шістдесят, вони вже декілька років на пенсії і на перший погляд здаються щасливими. Але мало хто знає, що чоловік, працюючи на заводі, почав випивати, потім почав пити не лише після роботи, а і на вихідних. А згодом це увійшло в звичку. Через годину вони прийдуть додому, де він знову нап'ється і вкотре підніме на неї руку. Вона плакатиме і проситиме його зупинитися, але він не почує, бо люди напідпитку рідко розуміють, що роблять. На таку родину чекає насилля.
Поверніть голову праворуч — там молода родина. Чути дзвінкий сміх їхнього синочка. І не дивно, адже вони вийшли разом гуляти чи не вперше за півроку! Вони їдять морозиво, сміються, жартують. А ближче до вечора чоловік зустріне друзів, які запросять його «розслабитись», і він погодиться. Келих за келихом — і душа все більше «бажає свята»… Він увірветься в квартиру, порушивши сон дорогих йому людей. Але хіба це важливо? Зараз він хоче, щоб вони були у під'їзді і не заважали йому веселитися. На таку родину чекає скалічена психіка дитини, яка з дитинства бачить згубний приклад і буде його наслідувати.
Пройдемо трохи далі. Бачимо молоду жінку з візочком. Зараз вона грає роль хорошої мами, але за цим образом криється жіночий алкоголізм. Вдома на неї чекають ще двоє дітей, які нормально не харчувалися вже декілька днів. Але вона прямує до магазину за черговою пляшкою горілки, яку сховає під дитяче покривальце. Прийде додому та почне розпивати спиртне, не звертаючи уваги на дітей, які проситимуть материнської ласки та любові. Діти живуть в жахливих умовах, не пристосовані до життя в соціумі, не зацікавлені у навчанні і не мають хобі. Постійний голод змусить їх до нелегального заробітку або крадіжок. Все це вбиває моральне і фізичне здоров'я дитини. На таку родину чекає виснаження, стрес, депресія, безвихідь, самогубство.
Хто їм допоможе? Будь-хто! Якщо оточуючі, рідні, друзі, знайомі, сусіди не будуть байдужими, простягнуть руку допомоги і вчасно звернуть увагу, то безліч сімей буде врятовано. Якщо чуючи плач дитини за стіною, ви не робитимете телевізор гучніше, а викличете соціальну службу, то одним дзвінком ви врятуєте чиюсь долю. Якщо ви поговорите зі своїм другом, який напідпитку б'є дружину, чи запропонуєте допомогу підлітку, який любить випити, — ви дасте шанс новому поколінню на життя.
Подивіться прямо… Там іде родина — чоловік, жінка і троє дітей. Колись він щодня пив і виносив з дому останні гроші. Бив дітей. Бив її. Розбивав речі. Буянив. Але що змінилось? Вони поговорили. Одного разу, коли він був тверезий, вони поговорили. Вона довго розповідала йому, що почуває, як їм живеться, а в кінці сказала, що дуже його кохає і вони разом з цим впораються. Вже десять років він не п'є. Вже десять років він працює вчителем в школі. Вже десять років у них вдома не було спиртного на жодне свято. Вже десять років він говорить їй «дякую, за те, що врятувала». Вже десять років вони щасливі. І це тільки початок.
Кожен з нас веде боротьбу, про яку інші не здогадуються. Тому ми повинні бути толерантними до оточуючих і ні в якому разі не засуджувати людей.
Запам'ятайте, кожен — сам коваль свого щастя. Все залежить лише від вас. Як писала Ліна Костенко:
«Я вибрала долю собі сама,
І що зі мною не станеться.
У мене жодних претензій нема,
До Долі — моєї обраниці».
***
Якщо ви робите вибір — будьте обачними, бо він несе за собою ціну, яку вам доведеться за нього віддати. Подумайте, чи варте все те, що ми приносимо в жертву, щоб потрапити в пащу до «зеленого змія»?