Тату, ти вже не п'яний?
Чорні хмари прорізала блискавка, а за нею вдарив гучний і протяжний грім. Все навкруги здригнулося від несподіваного гуркоту. Важкі краплі дощу почали вкривати спраглу землю. Знову майнула блискавка, а за нею ще гучніше вдарив грім. Рясні краплі дощу почали барабанити в шибки, немов просяться у гості.
Роман розплющив очі і побачив пусту кімнату. Голова боліла, а в роті пересохло. Він обвів все навкруги очима і спробував підвестися з дивану. Тіло було важке, не підйомне, але спрага заставила зібратися силами і встати. Дощ все голосніше барабанив у вікно, а Романові здавалося, що то його батогами б'ють по голові. Він почовгав на кухню, набрав у склянку води з-під крану і жадібно почав пити. Так, як нагріта сонцем за весь день земля раділа дощу, так і Романове тіло з похмілля раділо хлорованій холодній воді.
В хаті було тихо. Роман пішов до спальні і приліг на ліжко. Він спробував пригадати вчорашні події, але алкоголь так задурманив йому голову, що ні з першої, ні з третьої спроби згадати не вдалося. Роман понишпорив по кишенях, бо спав у штанах і в сорочці, в яких зазвичай ходить на роботу, і знайшов мобільний телефон. На ньому було 30 пропущених дзвінків від дружини і 10 непрочитаних повідомлень. Знову вдарив грім, і Романова голова ще сильніше заболіла. Він відставив телефон, обернувся, стягнув покривало з ліжка, вкрився ним і заплющив очі.
Роман — красивий, розумний і перспективний хлопець. Виріс у вчительській сім'ї, закінчив школу із золотою медаллю, завжди старанний, вихований та відповідальний. Роман з легкістю поступив до університету і практично відразу зарекомендував себе як найкращий студент факультету. Хлопці заздрили його досягненням, а дівчата мріяли про увагу з його сторони, адже і на вроду Роман вдався на відмінно. Семінари, проекти, дослідження не завадили йому мати величезну кількість друзів і бути центром всіх студентських гулянь. Роман встигав всюди. Якщо у школі батьки контролювали кожен крок сина, то в університеті у них вже такої змоги не було. Тому хлопець часто повертався із «бібліотеки» під ранок, та ще й захмелілим. Батьки пробували вплинути на сина, розмовляли з ним, іноді навіть сварили, але Роман знову радував їх науковими досягненнями, і вони заплющували очі на його «походеньки».
Коли хлопець привів додому дівчину, батько спершу був незадоволений, адже вважав, що провінціалка не пара його синові, але мати розгледіла в ній вірну і хорошу дружину для Романа.
Дарина бідна дівчина із невеличкого села, яка своїми силами поступила до університету і зі своєї стипендії ще допомагала батькам. Вона не була першою красунею в гуртожитку, не брала активної участі в студентських гуляннях, але її великі сірі очі і хвилясте русяве волосся причарувало нескоримого Романа, і вони на останньому курсі навчання одружилися.
Мати Романа була права: Дарина завжди і в усьому підтримувала чоловіка, стала для нього вірною дружиною, хорошою хазяйкою і надійною опорою. Не раз вона пробачала чоловікові п'янки до ранку, терпіла його тижневі запої, роздягала і роззувала, коли друзі привозили його додому п'яного, а на ранок ще й приносила стакан води до ліжка. Дарина виправдовувала Романа, винила фуршети після презентацій, ділові вечері, адже Роман після закінчення університету відкрив свій бізнес, якому віддавав весь свій час і всі сили.
За кілька років спільного життя із Дариною в них народилася донечка Соня. Роман дуже зрадів новині, що стане батьком, але народження своєї дитини, як завжди, пропустив і прийшов на другий день із величезного похмілля. Батьки спробували зробити синові зауваження, але Дарина знову знайшла виправдання своєму чоловікові. Знала би вона, що тоді Роман вперше стільки випив, що проснувся в незнайомій квартирі в одному ліжку із незнайомою жінкою. Він обіцяв собі, що це більше не повториться, але всі великі гуляння почали так закінчуватися.
Знову вдарив грім і спроба Романа заснути була втрачена. Він підвівся з ліжка і пішов у кімнату донечки. На підлозі розкидані іграшки, не застелене ліжко, немов щойно на ньому лежала його донечка. Роман сів на край ліжка, взяв подушку, обняв її міцно і заплакав. Чи то ще алкоголь дурманив його голову, чи і справді совість прокинулася, але на його очах виступили сльози. Він пригадав вчорашні події...
Вже було далеко за північ. Дарина положила Соню спати, а сама заварила собі чаю і сіла на кухні чекати чоловіка. Його телефон не відповідав. Здавалося, що терпінню приходив кінець і з кожним неприйнятим дзвінком і непрочитаним повідомленням її все більше і більше брав жаль за себе і свою донечку. Сльози душили, вона їх запивала гарячим чаєм, але коли відчинилися вхідні двері, Дарина не змогла себе стримати і гірко заплакала.
Роман ледве стояв на ногах, він скинув взуття і пройшов на кухню. Його охмелілий погляд зупинився на дружині, яка гірко вмивалася слізьми. Неновий халатик, волосся, зібране у хвостик, заплакане, без макіяжу, обличчя викликало у п'яного Романа гнів. Він, забувши про пізню годину і сплячу доньку, почав кричати на Дарину за її зовнішній вигляд. Роман повернувся від доглянутих та розмальованих жінок, які лише і лакомляться на чужих чоловіків, а вдома його зустріла замучена, по-домашньому зібрана Дарина, яка весь день заклопотана дитиною та хатніми справами.
Від батькових криків прокинулася Соня. Вона не стала кликати, а включила настільний світильник, сіла на підлогу, почала гратися і тихенько плакати.
Дарина довго слухала п'яні звинувачення чоловіка, але сказати хоч слово не могла. Вона йому ніколи не перечила, завжди мовчала і терпіла, а йому так було зручно. Але сьогодні щось пішло не так. Дарина стільки натерпілася за останні роки, що сьогодні не стрималася і почала захищати себе, про що потім дуже пожаліла. Роман не звик до такого, він розгубився, а Даринині слова різали його сильніше будь-якого ножа, адже він чув правду в свій бік, правду, яку він знав, але чути не хотів. Роман не придумав нічого іншого, як з усієї сили вдарити дружину, щоб та замовчала.
Все це почула Соня і прибігла на кухню. Її мати сиділа на підлозі і трималася за щоку, а батько стояв над нею і дивився оскаженілими очима. Дівчинка підбігла до мами, обняла її і почала сильно плакати.
Дарина взяла на руки Соню і пішла до кімнати. Роман залишився на кухні, дістав із шафки пляшку горілки і, відкоркувавши її, сів за стіл, налив у стакан і половину випив залпом. За кілька хвилин зачинилися вхідні двері і Роман залишився сам у своїй квартирі, про яку вони з Дариною мріяли.
Дощ перестав барабанити у вікно, лише поодинокі краплі стікали із ринви і дзвеніли на залізному підвіконні. Грім ще відлунням нагадував про себе, але вже не був таким могутнім. Роман підвівся з ліжка і подався у ванну. Там у дзеркалі на нього дивився зовсім незнайомий йому чоловік. Підпухлі очі, розкуйовджене волосся, пом'ята і несвіжа сорочка... Куди подівся той молодий, красивий і перспективний хлопець? Роман вмив лице, витер рушником і пішов у спальню шукати телефон. Руки почали тремтіти, а в горлі ще більше пересохло, ніж коли він прокинувся. В слухавці почулися гудки. Роман не надіявся, що Дарина відповість на його дзвінок, вже хотів відключатися, але почулося: «Алло». У Романа виступили сльози, він не став їх стримувати і ледве видавив із себе: «Пробач». В трубці запанувала тиша, а згодом і взагалі розмова перервалася. Роман розплакався, немов мала дитина. Він зрозумів, що втратив найдорожче — сім'ю, яка його по-справжньому любила. Роман не цінував того, що мав. Куди ділися всі друзі, з яким він вчора пив? Ті розфарбовані жінки, з яким він проводив час, не приготують йому вечерю, не чекатимуть у чистому домі, не будуть щиро радіти його приходу. Невже треба зробити боляче близькій людині, щоб схаменутися? Невже твоя дитина має плакати і втікати разом з мамою серед ночі з дому, щоб тато нарешті зрозумів, наскільки вони йому дорогі? Невже сльози близьких і сварки в рідному домі варті тих п'яних посиденьок з друзями? Невже алкоголь важливіший за сімейне щастя?
На місто опустився вечір. Місяць зазирав у вікно до Романа, який сидів у темній квартирі у доньки на ліжку і гірко плакав. Йому хотілося лише одного: повернути час назад, тоді би він точно не причинив стільки болі своїй сім'ї. Тут вхідні двері відчинилися і в коридорі ввімкнулося світло. Роман зрозумів, що його молитви були почуті і Дарина із Сонею повернулися додому, але йому було дуже соромно вийти до них. Він боявся подивитися їм в очі. Соня включила світло в своїй кімнаті і застигла на порозі. Вона придивлялася до свого тата так, ніби бачить його вперше. Біля неї стояла Дарина, а Роман так і не наважився підняти голову і подивитися на них.
— Тату, ти вже не п'яний? — запитала Соня. Її слова мов величезний тягар впав на Романа. Йому стало так боляче і стидно, що він підійшов до своїх дівчат, впав на коліна і почав плачучи просити пробачення. Соня першою не втрималася і обняла батька.
Дарина дала чоловікові ще один шанс, але відразу пробачити не змогла. Іноді, щоб зберегти сім'ю, потрібно навчитися поступатися, забувати. Роман виправився, став хорошим чоловіком і люблячим батьком, але ті події назавжди залишилися страшним сном, про який пам'ятають, про який не згадують, але бояться, щоб знову не став реальністю.