Федір Михайлович Калінчук — професор Міжнародної академії тверезості, ветеран тверезницького руху України, лауреат Міжнародної золотої медалі ім. академіка Ф.Г. Углова.
Народився Ф.М. Калінчук 1 серпня 1954 року в селі Шепіївка Калинівського району Вінницької області в багатодітній православній родині колгоспників. І в школі, і після школи активно займався спортом, співом, танцями, туризмом. Після армії отримав червоний диплом агронома, працював піонервожатим, а в 1987 році закінчив факультет фізичного виховання Вінницького педагогічного інституту, працював учителем фізкультури та військової підготовки.
На початку 1984 року, ознайомившись з лекціями Ф.Г. Углова і В.Г. Жданова, став свідомим тверезником. Відразу ж приступив до активної пропаганди тверезості серед колег, педагогів, учнів, колгоспників, робітників — скрізь, де тільки можливо. У 1985 році став активним членом Всесоюзного добровільного товариства боротьби за тверезість, але за критику на адресу лукавих керівників ВДОБТ та інших членів товариства мав безліч проблем і мало однодумців.
Після 1990 року був змушений покинути роботу в школі і зайнятися виключно пропагандою тверезості. Відвідавши заняття Ю.А. Соколова, одного з учнів і послідовників Г.А. Шичка, вів курси мистецтва тверезого життя у Ладижині, Вінниці, Черкасах, Тернополі, Львові, Києві та інших містах України та Росії. Підготував понад двадцять викладачів за методом Г.А. Шичка, давав консультації всім бажаючим.
Ф.М. Калинчук став одним з ініціаторів створення руху «Твереза Україна» та сайту www.tvereza.info, був організатором і брав безпосередню участь в тверезницьких семінарах в Україні та СНД, тверезницьких зльотах в Карпатах і на Вінниччині. Допоміг позбутися алкогольної залежності десяткам сімей м. Козятин і Ладижин, з якими постійно зустрічався, проводив спільні заходи, виїжджав на зльоти.
Випустив декілька книг українською мовою про тверезість, а також з корекції зору, розробив програму навчання основам тверезості для студентів і школярів. Останні роки працював над дисертацією з педагогіки на тему тверезницького виховання молоді.
Федір Михайлович був активним життєлюбом. Продовжував займатися доступними видами спорту, танцями, туризмом. Любив співати пісні, читати, писати статті, книги, вірші та байки. Він був справжнім патріотом України, любив Батьківщину і свій народ, беріг його від усього поганого, викривав методи тих, хто споює і «скурює» жителів України. Звичайно, алкогольно-тютюновий бізнес не міг залишити в спокої гідного патріота і активного тверезника і вів постійне його цькування, що в кінцевому результаті відбилося на його здоров'ї.
Ф.М. Калінчука не стало 10 травня 2012 року. У Федора Михайловича залишилася дружина, теж переконана тверезниця і продовжувачка його справи. Всі п'ятеро дітей Федора Михайловича пішли по його тверезницьких стопах.
Девізом життя Федора Михайловича були слова: «Жити тверезо — це не святість, а всього лише норма, без якої неможливий духовний, моральний, фізичний розвиток людини».
Добра пам'ять про нього залишиться у нас назавжди.
Ми пам'ятаємо...
Федір Михайлович для нашої сім'ї зробив дуже багато. Курси тверезого життя, які нам пощастило прослухати, наче вивели нас із якихось сутінків незнання до світла пізнання істини. Він відкривав очі на, нібито, очевидні речі.
Але не тільки знання давав Федір Михайлович. Особистим прикладом він вчив радіти тверезому життю, любити людей, допомагати і словом, і ділом. Він приклав багато зусиль, щоб зібрати нас усіх на Всеукраїнській з'їзд, здружити нас. Він був добрим, щирим другом. Ми завжди пам'ятатимемо нашу спільну подорож до моря, наші вечірні чаювання, веселі розповіді та анекдоти Федора Михайловича.
Я познайомився з Федором Михайловичем на платформі Козятинського вокзалу. Саме там відбулася наша перша коротка зустріч. Він подарував мені кілька книжечок, а головне — за ці 10 хвилин остаточно утвердив у переконанні, що тверезе життя є нормою. «Ви ж асфальту не їсте?» — простими словами підказав, як відстоювати своє право не отруюватись алкоголем. Вже потім було навчання за методом Шичко, яке мені пощастило проходити у Федора Михайловича двічі. Хто навчався, той знає, яке це задоволення — нібито й знаєш матеріал, але все одно знаходиш для себе щось нове, раніше не помічене...
Федір Михайлович багато зробив для відродження, повернення до тверезості України. Шкода, що не встиг зробити ще більше.
Весть об уходе из нашего мира Светлого Человека тяжела для осознания.
И всё-таки при звучании имени Федора Михайловича возникает единственный образ — Учитель, настоящий Пахарь Земной, Свет и Спасение принёсший сотням душ.
Лично я глубоко признателен Федору Михайловичу за просветление моего Пути, за дарованную Правду, Знания, изменившие мою жизнь, жизнь моих родных. Пройдя всего лишь один курс его занятий в Ладыжине в 2010 году, исправил своё ошибочное мировоззрение, принял с благодарностью его знания, изменил свои взгляды, переоценил цели и стремления.
Великие Люди уходят в другие миры, выполнив свою миссию. Уверен, что Фёдор Михайлович будет гордиться плодами своих трудов, ведь просветлённых людей становится всё больше, и значит Торжество Правды и Добра — уже в самом ближайшем будущем!
Соболезную о Ф.М.Калинчуке.
Знаю его и семью лично.
В 1991 году он первым дал мне информацию о трезвении.
Із глибоким сумом сприйняли ми звістку про те, що пішов з життя Федір Михайлович Калінчук. Висловлюємо глибокі, щирі співчуття Валентині Олексіївні, Ірині Федорівні, всім рідним і близьким Федора Михайловича. Твереза Україна — не лише мрія Федора Михайловича Калінчука, але й твереза українська реальність. Його сім'я — це тверезий осередок тверезої України вже сьогодні! Дякуємо Вам, Федоре Михайловичу, що Ви були. І будете з нами завжди! Твереза Україна Вас не забуде!
Фёдор Михайлович — человек, который кардинально меняет жизни людей непосредственно и посредственно через уже изменённых (он изменил моё представление о здоровье и об алкоголе (хотя я не пил) и теперь я стараюсь донести правду людям). Его пирамида работает! Если бы не Фёдор Михайлович — я не знаю, что бы со мной было сейчас. Лет 10 назад он был у нас в Броварах с лекцией о восстановлении зрения (а я ещё думал, идти ли на лекцию из-за её платности?). Сейчас эти деньги давно окупились и приумножились в виде здоровья моего и других людей (которым я рассказываю правду об алкоголе). Фёдор Михайлович был наиболее значимым человеком в моей жизни.
Пішов з життя — це не про нього. Федір Михайлович загинув на війні.
Ми всі знаємо, що це війна, але реальність її баталій бачимо саме в таких випадках. Гинуть мільйонами споживачі отруйного зілля (як то полонені чи заложники), гублять свої душі отруювачі (бізнесмени легальних і нелегальних наркотиків та «керівники» світу) і, на превеликий жаль, гинуть свідомі борці за тверезість.
Одразу згадується відповідь В.Г. Жданова на питання журналіста про його ставлення до тверезості (чи не хобі це): «Сиджу я в окопі, кругом рвуться снаряди, гинуть товариші, а ви кажете — хобі?!»
Федір Михайлович Калінчук привів в систему мої знання про тверезість та показав приклад роботи з людьми, залежними від отруйних речовин. Не одразу я зрозуміла, що його заняття — це випробуваний досвідом ефективний підхід.
Деякі вислови, що він використовував на своїх заняттях, ще дуже довгий час підтверджувалися в реаліях мого життя, на досвіді роботи над собою. Це: «Свято місце пусто не буває, біс погуляв, погуляв та і повернувся»; «Цінніше перед Богом спасати свою душу, ніж другого від смерті». Тоді мене ці слова просто здивували, а зараз я розумію, що той, хто спасається сам, мимоволі тягне за собою других, він не зможе не врятувати ближнього від смерті. Адже преподобний Серафим Саровський казав: «зцілися сам і з тобою спасуться тисячі».
Та ще багато яких виховних моментів можна пригадати. Вдячна вам, Учителю, та простіть мені, що не віддячила Вам за життя. Можливо, хоч краплиночка моєї грішної молитви допоможе Вам Там, Де Вічне Життя.
Щиро співчуваю Валентині Олексіївні — дружині, дітям — Іринці ти Дмитру, що їх знаю, та іншим дітям та рідним, що їх не знаю. Ви можете пишатися, що у вас був Саме Такий батько та чоловік. Він не міг бути інакшим. Можливо, у вас може промайнути думка: ось, якби не ця боротьба за тверезість, то він був би живий та з нами. Це все одно, що солдатові Великої Вітчизняної це сказати. Не допускайте таких думок, вони від ворога всього людства. Ваш батько вів нерівну боротьбу та загинув як солдат за ваше майбутнє та майбутнє наших дітей. Залишайтесь гідними його пам'яті, підніміть прапор загиблого воїна!
Соратники, сплотімо наші ряди, не подаруймо ворогові цю жертву. Пам'ятаймо, що з кожним із нас може таке бути, а тому воля наша має бути твердою, головні наші сили — духовні. Лише сильна людина може допомогти іншій, а перемагає той, хто з Богом. Моліться друг за друга і за всіх!
Фёдор Калинчук (акростих)
Фекьяера чтил он, но больше — Углова.
Ёмко обоих Фёдоров слово.
Два Фёдора было у нас. И вот
Осталась лишь память, что с нами идёт...
Работал он самоотверженно слишком.
Кстати, об этом написана книжка.
А может быть, лучше б себя поберёг?
Легко говорить, только разве он мог?
И так, и этак можно сказать,
Но... будем память о нём уважать.
Что велики его достижения, —
Учителем был, — в этом нету сомнения.
Как говорится, — «салют по врагу».
...Хоть много о нём рассказать я могу.
Свій коментар Ви можете надіслати на
Опубліковано: 2012 р.