10 мая 2012 года не стало Фёдора Михайловича Калинчука — профессора Международной академии трезвости, ветерана трезвенного движения Украины, лауреата Международной золотой медали им. академика Ф.Г. Углова.
Родился Ф.М. Калинчук 1 августа 1954 в селе Шепеевка Калиновского района Винницкой области в многодетной православной семье колхозников. И в школе, и после школы активно занимался спортом, пением, танцами, туризмом. После армии получил красный диплом агронома, работал пионервожатым, а в 1987 году окончил факультет физического воспитания Винницкого педагогического института, работал учителем физкультуры и военной подготовки.
В начале 1984 года, ознакомившись с лекциями Ф.Г. Углова и В. Жданова, стал сознательным трезвенником. Сразу же приступил к активной пропаганде трезвости среди коллег, педагогов, учащихся, колхозников, рабочих — везде, где только возможно. В 1985 году стал активным членом Всесоюзного добровольного общества борьбы за трезвость, но за критику в адрес лукавых руководителей ВДОБТ и других членов общества имел множество проблем и мало единомышленников.
После 1990 года был вынужден оставить работу в школе и заняться исключительно пропагандой трезвости. Посетив занятия Ю.А. Соколова, одного из учеников и последователей А. Шичко, вёл курсы искусства трезвой жизни в Ладыжине, Виннице, Черкассах, Тернополе, Львове, Киеве и других городах Украины и России. Подготовил более двадцати преподавателей по методу Г.А. Шичко, давал консультации всем желающим.
Ф.М. Калинчук стал одним из инициаторов создания движения «Трезвая Украина» и сайта www.tvereza.info, был организатором и принимал непосредственное участие в трезвеннических семинарах в Украине и СНГ, трезвеннических слетах в Карпатах и на Винничине. Помог избавиться от алкогольной зависимости десяткам семей г. Казатин и Ладыжин, с которыми постоянно встречался, проводил совместные мероприятия, выезжал на слёты.
Выпустил несколько книг на украинском языке о трезвости, а также по коррекции зрения, разработал программу обучения основам трезвости для студентов и школьников. Последние годы работал над диссертацией по педагогике на тему трезвенного воспитания молодёжи.
Фёдор Михайлович был активным жизнелюбом. Продолжал заниматься доступными видами спорта, танцами, туризмом. Любил петь песни, читать, писать статьи, книги, стихи и басни. Он был настоящим патриотом Украины, любил Родину и свой народ, берёг его от всего плохого, разоблачал методы тех, кто спаивает и «скуривает» жителей Украины. Конечно, алкогольно-табачный бизнес не мог оставить в покое достойного патриота и активного трезвенника и вёл постоянную его травлю, что в конечном итоге отразилось на его здоровье.
Ф.М. Калинчука не стало 10 мая 2012 года. У Фёдора Михайловича осталась жена, тоже убеждённая трезвенница и продолжательница его дела. Все пятеро детей Фёдора Михайловича пошли по его трезвенническим стопам.
Девизом жизни Фёдора Михайловича были слова: «Жить трезво — это не святость, а всего лишь норма, без которой невозможно духовное, нравственное, физическое развитие человека».
Добрая память о нём останется у нас навсегда.
Мы помним...
Федір Михайлович для нашої сім'ї зробив дуже багато. Курси тверезого життя, які нам пощастило прослухати, наче вивели нас із якихось сутінків незнання до світла пізнання істини. Він відкривав очі на, нібито, очевидні речі.
Але не тільки знання давав Федір Михайлович. Особистим прикладом він вчив радіти тверезому життю, любити людей, допомагати і словом, і ділом. Він приклав багато зусиль, щоб зібрати нас усіх на Всеукраїнській з'їзд, здружити нас. Він був добрим, щирим другом. Ми завжди пам'ятатимемо нашу спільну подорож до моря, наші вечірні чаювання, веселі розповіді та анекдоти Федора Михайловича.
Я познайомився з Федором Михайловичем на платформі Козятинського вокзалу. Саме там відбулася наша перша коротка зустріч. Він подарував мені кілька книжечок, а головне — за ці 10 хвилин остаточно утвердив у переконанні, що тверезе життя є нормою. «Ви ж асфальту не їсте?» — простими словами підказав, як відстоювати своє право не отруюватись алкоголем. Вже потім було навчання за методом Шичко, яке мені пощастило проходити у Федора Михайловича двічі. Хто навчався, той знає, яке це задоволення — нібито й знаєш матеріал, але все одно знаходиш для себе щось нове, раніше не помічене...
Федір Михайлович багато зробив для відродження, повернення до тверезості України. Шкода, що не встиг зробити ще більше.
Весть об уходе из нашего мира Светлого Человека тяжела для осознания.
И всё-таки при звучании имени Федора Михайловича возникает единственный образ — Учитель, настоящий Пахарь Земной, Свет и Спасение принёсший сотням душ.
Лично я глубоко признателен Федору Михайловичу за просветление моего Пути, за дарованную Правду, Знания, изменившие мою жизнь, жизнь моих родных. Пройдя всего лишь один курс его занятий в Ладыжине в 2010 году, исправил своё ошибочное мировоззрение, принял с благодарностью его знания, изменил свои взгляды, переоценил цели и стремления.
Великие Люди уходят в другие миры, выполнив свою миссию. Уверен, что Фёдор Михайлович будет гордиться плодами своих трудов, ведь просветлённых людей становится всё больше, и значит Торжество Правды и Добра — уже в самом ближайшем будущем!
Соболезную о Ф.М.Калинчуке.
Знаю его и семью лично.
В 1991 году он первым дал мне информацию о трезвении.
Із глибоким сумом сприйняли ми звістку про те, що пішов з життя Федір Михайлович Калінчук. Висловлюємо глибокі, щирі співчуття Валентині Олексіївні, Ірині Федорівні, всім рідним і близьким Федора Михайловича. Твереза Україна — не лише мрія Федора Михайловича Калінчука, але й твереза українська реальність. Його сім'я — це тверезий осередок тверезої України вже сьогодні! Дякуємо Вам, Федоре Михайловичу, що Ви були. І будете з нами завжди! Твереза Україна Вас не забуде!
Фёдор Михайлович — человек, который кардинально меняет жизни людей непосредственно и посредственно через уже изменённых (он изменил моё представление о здоровье и об алкоголе (хотя я не пил) и теперь я стараюсь донести правду людям). Его пирамида работает! Если бы не Фёдор Михайлович — я не знаю, что бы со мной было сейчас. Лет 10 назад он был у нас в Броварах с лекцией о восстановлении зрения (а я ещё думал, идти ли на лекцию из-за её платности?). Сейчас эти деньги давно окупились и приумножились в виде здоровья моего и других людей (которым я рассказываю правду об алкоголе). Фёдор Михайлович был наиболее значимым человеком в моей жизни.
Пішов з життя — це не про нього. Федір Михайлович загинув на війні.
Ми всі знаємо, що це війна, але реальність її баталій бачимо саме в таких випадках. Гинуть мільйонами споживачі отруйного зілля (як то полонені чи заложники), гублять свої душі отруювачі (бізнесмени легальних і нелегальних наркотиків та «керівники» світу) і, на превеликий жаль, гинуть свідомі борці за тверезість.
Одразу згадується відповідь В.Г. Жданова на питання журналіста про його ставлення до тверезості (чи не хобі це): «Сиджу я в окопі, кругом рвуться снаряди, гинуть товариші, а ви кажете — хобі?!»
Федір Михайлович Калінчук привів в систему мої знання про тверезість та показав приклад роботи з людьми, залежними від отруйних речовин. Не одразу я зрозуміла, що його заняття — це випробуваний досвідом ефективний підхід.
Деякі вислови, що він використовував на своїх заняттях, ще дуже довгий час підтверджувалися в реаліях мого життя, на досвіді роботи над собою. Це: «Свято місце пусто не буває, біс погуляв, погуляв та і повернувся»; «Цінніше перед Богом спасати свою душу, ніж другого від смерті». Тоді мене ці слова просто здивували, а зараз я розумію, що той, хто спасається сам, мимоволі тягне за собою других, він не зможе не врятувати ближнього від смерті. Адже преподобний Серафим Саровський казав: «зцілися сам і з тобою спасуться тисячі».
Та ще багато яких виховних моментів можна пригадати. Вдячна вам, Учителю, та простіть мені, що не віддячила Вам за життя. Можливо, хоч краплиночка моєї грішної молитви допоможе Вам Там, Де Вічне Життя.
Щиро співчуваю Валентині Олексіївні — дружині, дітям — Іринці ти Дмитру, що їх знаю, та іншим дітям та рідним, що їх не знаю. Ви можете пишатися, що у вас був Саме Такий батько та чоловік. Він не міг бути інакшим. Можливо, у вас може промайнути думка: ось, якби не ця боротьба за тверезість, то він був би живий та з нами. Це все одно, що солдатові Великої Вітчизняної це сказати. Не допускайте таких думок, вони від ворога всього людства. Ваш батько вів нерівну боротьбу та загинув як солдат за ваше майбутнє та майбутнє наших дітей. Залишайтесь гідними його пам'яті, підніміть прапор загиблого воїна!
Соратники, сплотімо наші ряди, не подаруймо ворогові цю жертву. Пам'ятаймо, що з кожним із нас може таке бути, а тому воля наша має бути твердою, головні наші сили — духовні. Лише сильна людина може допомогти іншій, а перемагає той, хто з Богом. Моліться друг за друга і за всіх!
Фёдор Калинчук (акростих)
Фекьяера чтил он, но больше — Углова.
Ёмко обоих Фёдоров слово.
Два Фёдора было у нас. И вот
Осталась лишь память, что с нами идёт...
Работал он самоотверженно слишком.
Кстати, об этом написана книжка.
А может быть, лучше б себя поберёг?
Легко говорить, только разве он мог?
И так, и этак можно сказать,
Но... будем память о нём уважать.
Что велики его достижения, —
Учителем был, — в этом нету сомнения.
Как говорится, — «салют по врагу».
...Хоть много о нём рассказать я могу.
Свой комментарий Вы можете прислать на
Опубликовано: 2012 г.
