Людмила Степанівна Ніколюк та Марія Олександрівна Караван.
Фото: Артур Покорський
Під час презентації книги. Фото: Артур Покорський
Наталія Миколаївна Юхимець
Олександр Михайлович Врублевський
Щойно зроблений стіл
Конкурс на кращий бутерброд
...Кіт теж не проти поласувати
Вечір поезії
Спільне фото учасників з'їзду.
Фото: Артур Покорський
З 12 по 20 липня 2014 року в мальовничому куточку Вінниччини (с. Степашки біля м. Ладижин) проводився IX з'їзд активістів тверезницького руху України. Близько 60 учасників, в тому числі діти, мали змогу відпочити на березі Південного Бугу, поспілкуватись, поділитися своїми досягненнями у справі отверезнення суспільства та разом скласти плани на діяльність організації у майбутньому році.
Як завжди, всі учасники отримали величезну кількість позитивних вражень. Конкурс лицарів захопив усіх присутніх, відкрив нові таланти наших друзів. А турніри зі спідмінтону та футболу ще більше здружили всіх учасників, дорослих і дітей. Переможці отримали солодкі призи.
Жодного дня не минало без цікавих заходів. Так, у понеділок відбувся поетичний вечір, на якому Марія Олександрівна Караван (голова журі Літературного конкурсу «Ми за тверезе життя!») декламувала — напам'ять! — вірші Тараса Григоровича Шевченка. Традиційно, на з'їзді можна було пройти курси здорового та тверезого способу життя, які проводив Ю.Г. Оробець. А у середу, 16 липня, відбулася презентація книги «Федір Калінчук. Тисячі людських "дякую"».
Дякуємо організаторам з'їзду — Валентині та Ігору Ладовичам — за унікальну можливість пожити, хоч і недовго, у тверезому суспільстві. У суспільстві, де немає наркотичних отрут: алкоголю та тютюну; немає лайки, а лише радість спілкування з природою та тобі подібними.
Сум огортав усіх, коли згасло вогнище і довелося згортати свої намети. До зустрічі у майбутньому році!
А може, раніше?..
Презентація книги Наталії Юхимець
В рамках З'їзду тверезницького руху України відбулася презентація книги Наталії Миколаївни Юхимець «Федір Калінчук. Тисячі людських "дякую"». 1 серпня 2014 року Федору Михайловичу, засновнику та ідейному натхненнику «Тверезої України», виповнилося б 60 років. Саме цій даті авторка присвятила свій твір, який увійшов до серії «Апостоли тверезості».
«Зустріч з такою сильною особистістю як Калінчук спонукає до розвитку, здатна змінити світогляд та все життя людини, — говорила у своїй промові Наталія Миколаївна. — Я щаслива, що знала Федора Михайловича. Думаю, ці слова разом зі мною зараз промовляють більшість присутніх, кому пощастило зустріти на своєму життєвому шляху такого Вчителя, Людину з великої літери».
Інші виступаючі згадували Федора Михайловича, ділились враженнями від зустрічі та спілкування з ним, а також дякували Наталії Юхимець за цікаву, гарно оформлену книгу. «Ця книга, — зазначив Юрій Оробець, — має стати настільною книгою кожного тверезника, другою після Біблії».
Виступ Валентини Ладович, яка, мабуть, найдовше з присутніх знала Калінчука, викликав сльози в оточуючих. Вона згадувала його щирість, відкритість та простоту. «Він любив усіх людей без винятку. Ніколи нікого не засуджував і жодного разу не говорив про людину погано».
Всіх приємно здивував 11-річний Микита Нікітенко. З дорослою серйозністю хлопчик говорив про те, що ходив на всі заняття Калінчука, які проходили в них у Житомирі, ще з 4-5 років, а також допомагав розклеювати оголошення про курси. «Ти найдовше живеш тверезо, — констатували слухачі, — півжиття!»
Цікаво було почути у запису звернення Федора Михайловича, а також його анекдоти. Адже у нашій пам'яті він назавжди залишився як дуже весела людина, що мала до того ж акторську вдачу.
На завершення презентації Олександр Михайлович Врублевський виконав пісню «Уходя, оставьте свет».
Наталія Юхимець всім подякувала за спомини, які увійшли в книгу, особливу подяку висловила Олександру Почекеті за підготовку видання до друку. «Дуже сподіваюсь на те, що всім вам моя книга сподобається» — завершила вона.
Кожен може тверезо жити. Якщо тільки захоче цього сам
Як пояснити нашим співвітчизникам, що звичка до алкоголю є більшим злом для людства, ніж війна, голод і чума, разом узяті (за Ч. Дарвіном)? Що нешкідливих доз алкоголю взагалі не існує (за даними ВООЗ, українець випиває в середньому 15,6 літра абсолютного спирту за рік)? Що іде вимирання, деградація нації — це щоденна повсякчасна нищівна війна на всій території нашої держави? Що 1 літр пива вбиває до 6000 нервових клітин мозку, а 100 грамів горілки — 7000. А мозок же контролює роботу всіх органів людини!..
На з'їзд у Степашки, що на Вінниччині, зібралися тверезники з усіх областей України. І славутчани приїхали (я теж була серед них). Кожен ранок починався підняттям національного прапора, виконанням гімну України та гімну тверезників. І молитвою за Україну. А потім були зарядка, купання у річці, сніданок…
Найкращі ранкові години присвячувалися обговоренню животрепетних питань тверезницького руху, обміном досвіду в цій надзвичайно важливій справі. Проводилися цікаві лекції про здорове харчування, про найкраще, найоптимальніше використання часу в своєму житті і, звичайно ж, про тверезість. Бо ж хіба може не хвилювати той факт, що в Україні щороку помирає від алкоголю 25–28тисяч чоловік? Як наслідок — 40 000 злочинів вчиняються у стані алкогольного сп'яніння. За останніх 20 років (не рахуючи 2014-го) з карти України через пиятику зникло 350 сіл! От і думали, якими ж шляхами йти до людей, до кожного, щоб зупинити цю біду.
…Під вечір багаття скликало усіх до бесіди щирої, задушевної пісні, поетичного слова. Т. Шевченко у цьому плані стояв на першому місці. Розсипалися самоцвітами його перли: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля», «Тополя», «Ну що б, здавалося, слова…» та ін.
Надовго в пам'яті залишаться «Липневий вернісаж», «Свято лицарів», різноманітні конкурси, спортивні змагання, прогулянки в природу. Треба віддати належне славутчанці Людмилі Ніколюк, справжній культмасовику та майстру на всякі гарні вигадки. Дуже активними в усіх заходах виявилися й родини Юзюків зі Славути, Ладовичів з Вінниччини, Юхимців із Козятина.
Новинкою нинішнього з'їзду була так звана «табірна пошта». У саморобну «поштову скриньку» всі бажаючі мали можливість вкинути свої листи із найрізноманітнішими пропозиціями, порадами, побажаннями. Листи озвучувалися біля багаття. Вони були надихаючими, позитивними, патріотичними.
Ми всі почувалися як у великій дружній родині, де найголовнішими засадами є взаєморозуміння, підтримка, взаємодопомога і, безумовно, поширення ідей тверезницького руху України, особливо серед молоді.
Зацікавлено сприйняли учасники з'їзду інформацію про результати Літературного конкурсу «Ми за тверезе життя! — 2014», почули деякі з надісланих творів. Найкращі з них склали чудову збірочку з такою ж назвою. Особливою подією на з'їзді стала презентація книги Н. Юхимець «Федір Калинчук. Тисячі людських "дякую"». Вона розповідає про життя і діяльність засновника та ідейного натхненника сучасного тверезницького руху України.
…А потім були Карпати. Сходження на Говерлу та інші вершини Карпатських гір стало доброю традицією для тверезників України. Славутчани, як завжди, в їх числі. Сходження, знову ж таки, було приурочене активному пропагандисту і вчителю Ф.М. Калінчуку (Царство йому небесне!).
Це дуже непросто — піднятися на вершину. Але які невимовно прекрасні почуття наповнюють душу, коли разом із усіма у вишиванці співаєш там гімн України і гімн тверезників! Їх неможливо передати словами.
У Карпатах дійсно відкривається серце навколишньому світу, таємничому і неповторному. Взяти хоча б стежки Олекси Довбуша. Я не раз ходила ними, піднімалася до його скель, але щоразу відкривала для себе щось нове. Та й самі Карпати. Які ж вони гарні! А які самобутні міста в Карпатах: Яремче, Буковель… Скільки тут є цікавого!
Незабутнім і надихаючим був останній вечір. При світлі вечірніх зір і багаття ми вели щиру розмову з отцем Ярославом, настоятелем церков міста Яремчі та одним із тамтешніх підприємців (прізвище, на жаль, забула). Як виявилось, вони проводять надзвичайно велику роботу, словом Божим і власним прикладом допомагаючи звільнятися людям від пут оковитої. 45 чоловік з їхнього допомогою позбавилися алкогольної залежності й дивляться на світ тверезими очима. Гарний приклад для наслідування, чи не так?
…І згадалася мені сім'я Ладовичів із Вінниччини, яка ще з 1997 року, пройшовши курси у Федора Калінчука, не тільки сама живе тверезо, але й допомагає іншим стати на шлях тверезості. Ця сім'я, до речі, — найперший організатор і натхненник незабутніх з'їздів біля Ладижина, в Степашках. Валентина Миколаївна Ладович, вчитель за професією, вже вкотре приїжджає на з'їзд зі своїми учнями. І сім'я, і вихованці разом. Це ж чудово! З безпосередньою щирістю вона зізналася: «Я отримую велике задоволення від того, що ми знаходимося у благодатній тверезій атмосфері. Нас оточують люди, які надихають до любові, добра, порядності, чесності. Тут ми не бачимо питущих, курців, не чуємо лайки, матірщини. Тут просто здорово!» Ігор Вікторович Ладович в усьому підтримує свою дружину.
Послухавши таких людей і ще раз переконуєшся: кожен із нас має даровану Богом можливість жити тверезо, й кожен із нас може це зробити!
