Офіційний сайт руху

Звичаї та обряди алкогольних віруючих

Немає страшнішої секти, ніж спілка людей, що ставлять на стіл алкоголь. Вони ще навіть не почали його вживати, а їх дії вже мають всі ознаки тоталітарної секти...

Етиловий спирт (С2Н5ОН) — легкозаймиста прозора рідина з характерним запахом. Відноситься до сильнодіючих наркотиків, що викликають спочатку збудження, а потім параліч нервової системи.

ГОСТ 18300-72

Дана стаття є спробою поглянути зі сторони на алкогольних віруючих (тобто віруючих у надприродні властивості наркотичної речовини С2Н5ОН). Автор намагався ставитися до їх вірувань та звичаїв з максимально можливою повагою, якомога неупередженіше описуючи їх основні алкогольні обряди.

Предмет віри алкогольних віруючих:

  1. С2Н5OH необхідний для життя кожної людини. Зокрема, без нього неможливе жодне свято, зустріч гостей, застілля або гуляння.
  2. С2Н5OH володіє корисними властивостями.
  3. С2Н5OH нешкідливий для організму в деяких невеликих кількостях.
  4. С2Н5OH, крім надприродних властивостей, має сприятливу фізіологічною дію на організм людини (допомагає «розслабитися», «відпочити» і забути про свої проблеми на деякий час).

Опис центрального обрядового дійства алкогольних віруючих:

  1. Дійство починається зазвичай у другій половині дня в просторому приміщенні (або на вулиці), але важливе значення має наявність столу і достатньої кількості місць для сидіння.
  2. Учасники обрядового дійства гарно одягаються, всіляко чепуряться і розставляють на столі красиві високі закорковані посудини (з красивими наклейками, обвішаними всілякими медалями) з алкогольними розчинами (починаючи від 3-4-процентних, закінчуючи 40-процентними). Крім алкогольних розчинів, як правило, розставляється широкий асортимент харчових продуктів.
  3. Учасники обрядового дійства сідають за стіл, і один або декілька із найбільш авторитетних віруючих здійснюють обряд розкорковування посудин з розчинами, що часто супроводжується малоінформативними фанатичними висловами алкогольних віруючих, які стосуються справжніх чи уявних властивостей алкогольних розчинів, що споживаються.
  4. Авторитетні віруючі (яким учасники обряду довіряють здійснення настільки важливих його елементів) розливають алкогольні розчини з пляшок у прозорі скляні посудини (чарки, стопки, келихи, фужери і т. п.), які даються кожному учасникові. При цьому учасники обрядового дійства можуть промовляти доволі стандартні фрази, сапрямовані (начебто) на обмеження кількості алкогольної рідини, що наливається. Який-небудь серйозний опір самоотруєнням з боку учасників дійства, ще не дуже міцних в алкогольній вірі, засуджується носіями віровчення. Неохочі отруюватися звинувачуються в неповазі до тих, що п'ють, в святотатстві, слабкості віри в С2Н5OH.
  5. Учасники дійства піднімають наповнені алкогольними розчинами ємкості, тримають їх в напівзігнутій руці (положення руки, втім, не має суворо догматичного значення) і чекають, поки один з учасників проголосить урочисту ритуальну промову (тост), смислове навантаження якої залежить від індивідуальних якостей того, хто її проголошує, концентрації алкоголю (і/або інших наркотичних речовин) у його крові, ступеня паралічу його нервової системи від вже випитого алкоголю, наявності та присутності в общині віруючих особи, яка відіграє допоміжну роль «винуватця торжества», а також інших, менш важливих факторів.
  6. Проголошувач ритуальної промови зобов'язаний не змушувати інших довго чекати — він робить це зазвичай стоячи, намагаючись додати своїй позі та виразу обличчя якомога більш ритуального значення. Обов'язковим компонентом проголошуваної промови є побажання «винуватцеві торжества» (якщо він є) і всім присутнім всіляких благ (як загальновизнаних, так і таких, які вважаються благами в даній общині алкогольних віруючих).
  7. Віруючі у більш чи менш вираженій формі дякують промовцю за його побажання і жваво, «з розумінням діла», здійснюють самоотруєння алкогольними розчинами, випиваючи їх зі своїх посудин. При цьому ті учасники обряду, які випили всю налиту у ємність отруйну рідину, докоряють тих, хто не допив її, у слабкій вірі в алкоголь і застосовують більш-менш стандартні прийоми навернення «на шлях істинний» тих учасників дійства, які підозрюються у відступі від алкогольної віри.
  8. Додаткові посудини з алкогольною отрутою (під кінець дійства прикрашеність, назва, форма цих посудин, медалі, походження отрути тощо вже не мають особливого значення) розкорковуються в міру необхідності, і дії, описані в пунктах 4-7, повторюються, перемежовуючись, як правило, ненормованими прийомами їжі та іншими другорядними діями, такими як спроби учасників дійства «співати», «танцювати», спілкуватися між собою, постійно долаючи викликану алкоголем затьмареність свідомості, що постійно посилюється.
  9. Обрядове дійство триває зазвичай довго — до виснаження фізичних можливостей алкогольних віруючих або до виснаження запасів алкогольних розчинів. Переривати дійство чи самостійно покидати його до його закінчення вважається святотатством.

Деякі зауваження про можливі видозміни обряду:

  • Враховуючи свою внутрішню потребу, алкогольні віруючі можуть проводити свої обрядові дійства у будь-який час і в будь-якому місці. Мінімально допустима кількість віруючих для здійснення обряду — 2 чоловіки. Але в крайніх випадках згодиться і один.
  • Якщо використовується 40-процентний або сильніший розчин алкоголю, красивий одяг і велика кількість харчових продуктів не обов'язкові.

Олександр Почекета

Скачати DOC (українською мовою)

Скачати DOC (російською мовою)

Опубліковано: 2009 р.

Можливо, Вас також зацікавить:

4–05 березня 2021, Київ: Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність

21 серпня 2019, Кам'янець-Подільський, Хмельницька область: Зустріч у Кам'янці-Подільському

20 серпня 2019, Хмельницький: Лекція у Хмельницькому військовому госпіталі

25 березня 2019: ВІДЕО: Лікар приймав дитину у нетверезому стані

14–19 листопада 2018, Київ: День відмови від куріння