Що відчуває людина, яку привселюдно загнали у кут з вимогою спустошити склянку алкогольного виробу? Як відповісти? Відбитися (навідріз відмовитися), поступитися (підняти склянку-обманку з водою), ініціювати діалог (спробувати виправдовуватися), або ж розпочати агітацію за тверезість?
Службовий обов'язок вимагав взяти участь у фуршеті, що відбувався в науково-культурному представництві країни, яка, на думку Х. Фек'яєра, набагато менше підпадає під небезпеку від алкоголю, аніж вважається. Моя ввічлива відмова «випити грамуленьку» за дружбу та співробітництво відразу спричинила атаки об'єднаних міжнародних сил алкогольних прозелітів.
Спробував послатися в жартівливій формі на слабке здоров'я: «Я людина солодка, мені гіркого не можна». Але ж, як відомо, в медицині «всі» знаються не гірше, ніж в футболі, і мені стали втовкмачувати, що малі дози алкоголю дуже корисні для здоров'я. Тоді я спробував, як радять підручники шляхетної поведінки, галантно виправдати свою відмову від таких ефективних і універсальних ліків: «Я не можу пити, бо вже п'яний від кохання»...
Склянку із самогоном (про що офіційно повідомив організатор фуршету) мені, все ж таки, вручили. Щоправда, моє становище, як у суспільстві взагалі, так і на даному фуршеті (біля дверей) дозволило мені в метушні вийти до коридору й вимити руки чудовими ліками, що також слугує символом кохання і дружби (в даному випадку. А взагалі в алкоголізованому суспільстві — будь чого). Потім я тримав в жмені порожню склянку і під звуки тостів підносив її догори. Здається, обійшлося...
РS. Рух «Твереза Україна» не схвалює, але й не засуджує подібний стиль поведінки в алкоголізованому суспільстві. Існує багато варіантів ввічливих,жартівливих й серйозних відповідей на пропозицію випити. Але кожен може вчиняти так, як підказує йому громадський обов'язок (Бог, совість, серце) в конкретній ситуації для того, щоб в міру сил зберегти оточуючих від звички, що їх же самих знищує, й схилити до тверезого вибору.
Опубліковано: Лютий 2015 р.