Мабуть, нема такого героя фольклору, про котрого було би стільки казок, легенд і міфів, як про... алкогольні вироби. Куди там кощеям, бабам у ступах та іншій нечисті!
Згадайте, наприклад, як майстерно маніпулювали нами творці фільму «Бриллиантовая рука». Актор у ролі поважної людини, капітана океанського лайнера, «глаголить» з екранів мільйонам глядачів: «Пейте, пейте! Врачи рекомендуют: успокаивает нервы, расширяет сосуды...». З тих слів актора правда — лише останнє: дійсно, розширяє. А ще правда, що від серцево-судинних захворювань на Чернігівщині помирають три чверті (!) людей.
Втім, шановні читачі, не буду набридати повчаннями про шкідливість. Є цікавіша тема: як нас дурять.
Специфічні «напої»
Що таке напої? Це такі харчові продукти — рідини, якими втамовують спрагу. До них же, не замислюючись, ми зазвичай відносимо й спиртне, називаючи його заяложеним висловом «алкогольні напої».
Але ж хіба то «напої», якщо від них настає то збудження, то параліч нервової системи? Ось що говорив про етиловий спирт Держстандарт СРСР (ГОСТ 18300-72): «легко воспламеняющаяся, бесцветная жидкость с характерным запахом, относится к сильнодействующим наркотикам, вызывающим сначала возбуждение, а затем паралич нервной системы». Також і рішення 28 сесії Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) від 1975 року визнає алкоголь наркотиком, що підриває здоров'я населення.
Отже, спиртне з напоями ототожнювати не годиться. А якщо вкласти хибний зміст у певні слова, то й розуміння усієї інформації на основі цих понять буде викривленим. Тому правильніше сказати «алкогольні суміші» або «алкогольні вироби».
«ПИЙТЕ культурно, помірно, не зловживайте»
Найбільш усталена у суспільстві система алкогольних стереотипів і міфів — так звана теорія «культурного пиття». А лозунги «пийте помірно» і «пийте культурно» завжди містять що? Заклик «пийте». Тобто хоча б небагато й зрідка, але обов'язково пийте! А навіщо? Аби почуватися неначе хворий? Поняття тверезості у сучасних засобах масової інформації навіть не згадується. Таке собі «табу».
До того ж терміни «помірність» і «зловживання» відносно алкоголю в принципі некоректні й водночас підступні. Адже між «помірністю» й «зловживанням» межа суто суб'єктивна. Для тверезих людей ця межа дорівнює нулю. А для когось так: «Я свою міру знаю: впав — значить, досить».
Практично всі алкоголіки починали з «помірних» ритуальних доз. До речі, нерідко підлітки вперше пробують алкоголь саме з рук батьків. Мовляв, нехай краще привчається пити культурно, ніж хтось залучить до пиятики... Згодом «помірна» доза стає все більшою. І чимало колишніх «культурних» любителів алкоголю закінчують у психлікарнях чи на цвинтарі, попередньо багато років помордувавши оточуючих.
«Хто п'є помірно, живе довше, ніж тверезники»
Кажуть, що є три види брехні: звичайна, нахабна і статистика. Хто ті «тверезники», згадані у цьому міфі?
Абсолютно непитущі люди бувають дуже різні. Наприклад, колишні алкоголіки «у суворій зав'язці», що вже підірвали своє здоров'я. Або люди, яким «зовсім не можна» через певні хвороби. Порівняно з такими поки що існує зовсім небагато людей, котрі ніколи не вживали алкогольні вироби, тому що не бажали. Тому й виходить, що здорові люди, які випивають під час свят («ритуальщики»), живуть довше «тверезників», до яких відносять переважно людей з уже зіпсованим здоров'ям.
«Пити — наша споконвічна традиція»
Насправді з давніх-давен рівень споживання алкоголю слов'янами був у рази менший, ніж у Європі. Нема свідчень споживання спиртного серед слов'ян до XVI століття. Поширення цього наркотику почалося у XVII столітті. Він насаджувався спочатку Петром I, котрий і сам був «любитель этого дела» (навчився в Європі), а потім і Катериною Великою, котра буцімто говорила, що п'яною Росією легше управляти. Та все одно пияцтво не стало звичкою народу.
На початок Першої світової війни у 1914 році імператор Микола ІІ ввів «сухий закон» (хоча пили тоді разів у 7-8 менше, ніж сьогодні). Відмінений він головою Раднаркому СРСР п'яничкою Риковим лише у 1923 році. Однак і після того алкоголь не скоро набув широкого поширення. До речі, вирішальну роль у наступній війні зіграло покоління, народжене у ті тверезі роки.
А масовості пиятика в СРСР набувала з 60-х років ХХ століття й особливо стрімко — у 90-ті роки.
«Сухий закон» безкорисний. Заборони нічого не дають»
Життя людського суспільства наскрізь просочене системою як офіційних, так і неписаних заборон та обмежень. Зокрема, існували і зараз діють кілька окремих «сухих законів». І користь їх безсумнівна (за умови дотримання). Це, наприклад, «сухий закон» для неповнолітніх, «сухий закон» на робочому місці, «сухий закон» за кермом... Навряд чи хтось із противників «сухого закону» буде радий подорожувати літаком з пілотом «під градусом»!
Поширена «страшилка»: начебто в разі «сухого закону» люди будуть отруюватися сурогатами. Проте навіть останній горбачовський «напівсухий закон», недолугий і безтолково втілений, призвів аж ніяк не до збільшення смертності від сурогатів, а до стрибка народжуваності. Натомість сьогодні, на тлі валу легальної горілки й вимирання багатьох українських сіл, у кожному з них діють самогонні «точки».
«Надходження від акцизів поповнюють бюджет»
Так, поповнюють. І звідти ж фінансуються в'язниці, морги, лікарні, інтернати, міліція, рятувальники тощо... Саме ці служби у першу чергу стикаються з наслідками дії етанолу на людей.
Розрахунки академіка Станіслава Струмиліна показують, що збитки держави від пияцтва у суспільстві втричі перевищують доходи від торгівлі алкоголем. Пізніші розрахунки, зокрема доктора економічних наук Нурлана Іскакова, свідчать: алкогольні збитки держави у 4-5 разів (!) перевищують її «п'яні доходи».
Багато таких втрат держави й суспільства навіть не піддаються обрахунку. Наприклад, прогули та неякісна, загальмована робота мільйонів людей «після учорашнього» чи марні витрати на навчання підлітків-п'яничок тощо.
«Горілка береже від застуди і зігріває»
Учені Академії наук Франції спеціально перевірили цю ідею й довели: вживання алкоголю не впливає на віруси, зате ослаблює організм та ускладнює перебіг інфекційних хвороб. А відомий психіатр професор Сікорський ще наприкінці XIX століття помітив, що під час епідемії тифу в Києві питущі робітники занедужували вчетверо частіше, аніж тверезі.
Ефект «зігрівання» пояснюється тим, що до поверхні тіла приливає більше крові. Здається, що зігрівся, але тіло швидко втрачає тепло.
«Из двух зол» добро не вибереш
Алкогольні суміші та ритуали їх вживання настільки густо оповиті байками, легендами й стереотипами, що на їх «розтин» і розвінчування не вистачить усієї площі газети...
Деякі міфи — для зовсім неграмотних. Наприклад, якщо ви вивчали у школі фізику й хімію, то будете сміятися з чуток, що алкоголь виводить радіацію. Інші ж міфи надто усталені або обман не такий явний. Аби не попастися на їх гачок, доводиться самостійно шукати правдиву інформацію.
Коли ж людина звільняється з полону алкогольної міфології, вона постає перед вибором, який раніше не помічала. Замість вибору між «помірністю» і пиятикою, що нав'язаний суспільству теоретиками «культурного пиття», з'являється вибір між споживанням легального наркотику і життям без нього. Після виходу на такий вибір людина здатна назавжди відмовитися від будь-яких «помірних» доз.
Деякі тверезі чернігівці про своє прощання зі спиртним розповідають так:
Геннадій Сірий, 1972 р. н.:
«Спочатку про тверезий спосіб життя та вплив алкоголю на людину дізнався з лекції Володимира Жданова у 2007 році, потім знайшов цілий пласт інформації на цю тему в Інтернеті й, вивчаючи її, остаточно прийшов до висновку про необхідність вести та пропагувати тверезий спосіб життя».
Марина Єщенко:
«У березні 2008 року, після перегляду лекцій професора Жданова, котрі остаточно розвіяли мої ілюзії щодо алкоголю, назавжди відмовилася від спиртного у своєму житті».
Світлана Кравчук:
«Як і всі, виховувалася за «теорією культурного пиття»: пити треба «в міру». Після перегляду лекцій В.Г. Жданова з теорії тверезості зрозуміла, кому і для чого вигідно, щоб народ перетворився на питуще бездумне стадо».
Сергій Мазко, 1980 р. н.:
«Тверезий спосіб життя веду з 2009 року. Шлях до тверезості почався через християнські пости. А після того, як познайомився з матеріалами Концепції громадської безпеки та матеріалами з собріології, дійшов переконання: тверезість — норма Людського життя».
Опубліковано: Березень 2013 р.
