Офіційний сайт руху

Юрій Оробець: «Моя політика — пропаганда здорового й тверезого способу життя»

4 лютого 2014 року

Черкаси

Черкащанина Юрія Оробця знають як запеклого ворога тютюну, алкоголю, а також тваринних продуктів харчування. З громадським діячем, координатором руху «Твереза Україна» в Черкаській області, спілкується кореспондент газети «Нова Доба».

Черкащанина Юрія Оробця знають як запеклого ворога тютюну, алкоголю, тваринних продуктів харчування. Ось уже 17 останніх років він не вживає м'яса, молока, сиру, кави, чаю, називаючи їх отрутою. Каже, що можна прекрасно прожити на овочах і фруктах. З громадським діячем, координатором руху «Твереза Україна» в Черкаській області й спілкуємося сьогодні.

— Для початку, Юрію Григоровичу, розкажіть, якого Ви роду-племені.

— Родом з Івано-Франківщини, народився в Снятині, закінчив школу-інтернат. Після вступив до Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича на математичний факультет. Провчився п'ять років. За фахом — математик. Але в університеті отримав два дипломи: математика й лектора-міжнародника. Після навчання мене як молодого спеціаліста направили працювати в Черкаси, в облагропром, інженером-програмістом.

Рік пропрацював, але зрозумів, що робота з технікою для мене нуднувата. Більше подобалося працювати з людьми. До роботи чи після неї полюбляв читати лекції від товариства «Знання». Читав їх в організаціях, на підприємствах, у трудових колективах, цехах, гуртожитках. Згодом пішов працювати в комсомол. Перший секретар міськкому комсомолу Сергій Червонописький запропонував мені попрацювати комсоргом в училищі №6. Рік там попрацював, а потім той же Червонописький забрав мене в оргвідділ міськкому комсомолу. Там працював чотири роки. Став депутатом міської ради від товариства «Знання». І вже як депутата міської ради мене обрали головою комітету молоді Черкаського міськвиконкому. На цій посаді пропрацював шість повних років. Пізніше був на інших посадах у міській раді: завідувачем оргвідділу, начальником управління організаційно-кадрової та контрольної роботи.

— Ви ще за Володимира Олійника, нинішнього нардепа, почали працювати в міськвиконкомі?

— Починав ще за Марка Литовського. Але найцікавіше було працювати саме з Володимиром Олійником. Він — демократична людина, давав можливість розкритися, пропонував оригінальні ідеї, над реалізацією яких цікаво було працювати. З ним було легко. Запропонував мені з комітету молоді перейти на організаційно-кадрову й контрольну роботу. А потім прийшов Анатолій Волошин. А я в цей час саме закінчив Київську академію державного управління при Президентові України. Як магістр державної служби, думав, буду й далі працювати, але Волошин відмовився від таких спеціалістів. Йому захотілося, щоб були такі... Як він мені сказав: «Мені потрібні не фахові спеціалісти, а довірені особи». І він тоді набрав свою команду управлінців із молокозаводу.

Ну, то я й звільнився з посади. А пізніше мене запросив у свою команду Сергій Одарич. Спочатку на посаду голови комітету фізичної культури й спорту. А потім, після реорганізації, працював на посаді заступника директора департаменту освіти та гуманітарної політики — начальником управління в справах сім'ї, молоді та спорту. Попрацював два з половиною роки й пішов на заслужений відпочинок. Чогось мені стало нецікаво працювати. Паралельно читав лекції в школах, вищих навчальних закладах. Мені цікаво було спілкуватися з молоддю.

— На яку тему Ви читали лекції?

— Про міжнародну політику Радянського Союзу, взаємини з Китаєм, Японією, Близьким Сходом, США. А потім, коли Союз розвалився, почав читати на економічні теми: перебудова, приватизація. А коли став магістром державної служби, то вже проводив тренінги й читав лекції з муніципального права. Була така фундація «Україна — США», я там як тренер розтлумачував нові закони посадовим особам органів місцевого самоврядування. А новим міським і сільським головам треба було знати щонайменше 750 законів. Бюджетний кодекс, Земельний — оце такі елементарні речі треба було їм роз'яснити, навчити, як правильно їх застосовувати.

А коли звільнився з міськвиконкому з посади заступника директора департаменту освіти й гуманітарної політики, пішов на вільні хліби. Став координатором громадського руху в Черкаській області «Твереза Україна». Читав і продовжую читати лекції в школах, вищих навчальних закладах. І не лише в Черкаській області, а й інших регіонах, куди запрошують: у Хмельницькій області, Івано-Франківській, Вінницькій. їжджу, пропагую тверезий і здоровий спосіб життя.

— Ви весь вік були тверезим і непитущим чоловіком?

— Ні, не весь вік. Був помірно питущим. Міг собі трошки дозволити. І це тривало десь до 35-річного віку. Одного разу на день народження випив грамів триста горілки й отруївся. Мені було так гидко, зле, нудило. І ось тоді, в 35 років, відмовився від горілки й м'яса.

— Щодо горілки, то це, звісно, зрозуміло й похвально, а от щодо м'яса...

— А м'ясо мені важке. Не та вібрація. Я відчув, що це не мій продукт узагалі. А в 45 років уже відмовився й від усіх інших алкогольних виробів: пива, шампанського, вина. Оце в березні мені буде 52 роки, то відтоді не травлюся взагалі. У мене навіть думки немає на Новий рік травонутися цією отрутою. Як пише наукова література, алкоголь — це безбарвна рідина зі специфічним запахом, належить до сильнодіючих наркотиків, який спочатку збуджує, а потім паралізує нервову систему. Коли маєш такі знання, які пропускаєш через себе свідомо, то звільняєшся. У мене тяга відпала. І так, що на Новий рік у нас на столі стоять джерельна вода, узвар і сік домашній. Тобто, продукти натуральні, природні, а не оті штучні, хімічні, ще й отруєні алкоголем.

— Таких принципів, очевидно, дотримуються й ваші рідні?

— Так.

— Це ви їх привчили чи вони самі дійшли до цього? Ви, мабуть, стали для них прикладом?

— Я став прикладом, а вони як спортсмени, як чемпіони світу дотримуються здорового харчування. У мене двійнята: Максим і Оксанка. Щодня, з шостої до сьомої ранку, я з ними бігав. Мене школа привчила щоранку займатися зарядкою. Я любив дисципліну, й дітям своїм прививав дисципліну й порядок. А мама Тоня, моя дружина, відправила дітей на гімнастику, потім у басейн. Пізніше вона почала танцями займатися. Ми з нею познайомилися в Чернівецькому університеті, де доводилося вивчати прикладну математику. Вона мені казала, що до цієї науки в неї душа не лежить, то закінчила ще й фізкультурний факультет. І почала розвивати в Черкасах і області новий вид спорту — фітнес. Краса тіла, грація, танці й гімнастика — все вкупі. І дітей заохотила до нього. Дійшло до того, що Максим став чемпіоном світу з брейку в Німеччині. Мені було так приємно, що дитина досягла таких успіхів.

Максим ставав чемпіоном світу з фітнесу чотири рази, а Оксанка — двічі чемпіонкою світу з фітнесу. Син брав участь у телевізійних проектах «Танцюють всі», «Україна має талант!», «Майдане», де він був хореографом усієї черкаської команди. Як ви знаєте, команда посіла друге місце в Україні. Було приємно, що черкаська громада так гаряче підтримувала свого земляка. Коли обласна адміністрація дала Максимові гонорар на 20 тисяч, то він одразу вклав ті гроші в Школу танцю. Узяв в оренду приміщення, купив апаратуру, і діти й далі продовжують танцювати. Тобто, він так само пропагує тверезий, здоровий спосіб життя. Ну, й Оксана зараз продовжує займатися фітнесом. Але вже такий вік, що пора, мабуть, ставати тренером і думати про інший спосіб життя, тобто, вийти заміж. Уже хочеться внуків.

— Ви й зараз робите зарядку, продовжуєте бігати?

— Ні, зараз не бігаю, але зарядкою займаюся щоранку. Двічі на тиждень ходжу в басейн, плаваю. Щодня, якщо немає ожеледиці й не дуже холодно, ходжу на Дніпро, «заряджаюся». З ранньої весни до пізньої осені я коло Дніпра.

У мене є особиста проблема. У дитинстві після футболу лікарі неправильно склали вивих. Гіпс наклали на 4 місяці, а потім, коли зняли, нога стала коротшою. Клали на витяжку, але це нічого не дало. То оце з дитинства кульгаю. У 15 років ставили апарат Єлізарова, який теж нічого не дав. А в 40 років мені вставили ендопротез, а з ним бігати вже не можна, то займаюся йогою, плаванням, ходжу в тренажерний зал. Тобто, тонус тіла зберігаю. Як і діти, як і мама Тоня. Треба себе постійно тримати в тонусі. А в здоровому тілі — здоровий дух. Оцей лозунг я і пропагую. А здоровий дух формується тілом. Моє завдання зараз, якщо хочете, — моё призначення: дати нові знання дітям, студентам, молоді, тому що вони живуть міфами, вважають, що можна вживати алкоголь, на свято обов'язково... А я вважаю, що ні, не можна ним травитися.

Оце зараз повністю відмовився від тваринних продуктів. Хліба не вживаю, сиру, молока, навіть грибів, бо вони теж вважаються білковою їжею. Вживаю фрукти, овочі, каші, воду, лимон, мед, пилок. Та Господи, є що їсти! Кругом — море їжі!

— А каву п'єте?

— Яка кава? То така гидота, що далі нікуди! Вона кальцій з організму виводить. Як розкажу вам, скільки вона речей поганих робить...

— А чай?

— А чай тим паче. Там, як і в каві, теж є кофеїн. І не можна його вживати! Зараз читаю семінари про здорове харчування, про тверезий і здоровий спосіб життя, проводжу тренінги на тему: «Як звільнитися від шкідливих звичок». І перші три, про які розказую, це тютюн, алкоголь і матюки. Найперше матюкаються алкоголіки, повії і злочинці.

— А перейдімо, Юрію Григоровичу, від їжі й матюків до політики. Які політичні погляди сповідуєте, кому симпатизуєте?

— У політиці я вже був, двічі обирався депутатом міської ради. Громаді відслужив, відпрацював. Хоча дехто каже, що відслужив якомусь керівникові. Ні, в мене була така робота, що був на виду. Мені доводилося працювати з людьми, проводити громадські слухання, організовувати концерти, фестивалі, спортивні заходи, робити чемпіонати України. Міський голова Сергій Одарич, дякувати йому, ставив спорт одразу після комунального сектору. По 20 чемпіонатів України проходило в Черкасах!

Зараз я аполітичний. Для мене політика — це пропаганда тверезого й здорового способу життя.

— Оці всі семінари й тренінги Ви проводите безплатно? Чи маєте з цього якийсь зиск?

— Зиск для мене частковий. У школах і вишах проводжу лекції переважно безкоштовно. 90 відсотків — на волонтерських засадах. А от семінари проходять платно. Коли приїжджаю в місто, де є група з 15-20 осіб, які хочуть позбутися шкідливих звичок, то це платно. І недорого, з кожної людини за п'ятиденний семінар — 100 гривень. За минулий, 2013-ий рік я прочитав в Україні, Черкаській області й у самих Черкасах 160 уроків і лекцій, провів 10 семінарів. Ну, й плюс теле- й радіоефіри, теледебати.

Коли приїжджаю в інші міста, то там громадські організації за дорогу й проживання мені відшкодовують. А самі уроки проводжу безкоштовно.

— Чи відслідковуєте результативність своєї пропагандистської роботи? Є від неї якийсь толк?

— Толк є. Мені про це легко говорити. Якщо бодай п'ять відсотків з присутніх на моїх лекціях зачепило за живе, то я дуже задоволений. А це відчуваю, тому що після кожних лекції чи уроку, на яких сидить 25-30 осіб, завжди підходить троє — п'ятеро, тиснуть руку й кажуть: «Ви наш світогляд і напрямок думок змінили. Ми будемо вести тверезий спосіб життя. А якщо й вели його, то не знали, що є цілий рух, організація, сайт «Твереза Україна». Тепер можемо переглядати там відеоролики, лекції». Я вважаю, що це теж результат. Особливу результативність спостерігаю від семінарів, на які приходять люди помірно питущі або ті, які вже мають залежність. Після семінарів 50 відсотків із них обирають тверезість.

Торік у Миколаєві Львівської області читав два семінари. То після одного з них створилася Громадська організація «Братство тверезості» при церкві: 15 осіб, які пройшли курс і дали обітницю. Тепер щонеділі збираються, в школах лекції читають. У Червонограді, що на Львівщині, теж створили громадську організацію з колишніх наркоманів.

Навіть маленький результат — теж результат. А взагалі — це непочатий край роботи.

— Вибачте за нескромність, але де Ви берете гроші на оце збалансоване здорове харчування?

— Ви знаєте, воно таке дешеве! М'ясо — дорожче, ковбаса й сир — ще дорожчі. А вся моя їжа — дешева. Ті гроші, які мав би потратити на отруту, віддаю дітям. До слова, Максим, коли готується до чемпіонатів світу або Європи з танців, м'яса ніколи не вживає. Каже: «Коли м'яса не їм, вільніше почуваюся на сцені, мені краще, легше працюється!» Я йому й кажу: «Сину, відмовся від нього взагалі!» Як батько, котрий уже 17 років не труїться цією отрутою.

Бліц-опитування від «Нової Доби»

1. Що ви називаєте Батьківщиною?

— Це місце, де народився, де закопана моя пуповина. І де б я не бував, а доводилося бути і в Європі, й США, завжди тягнуло додому, в свою рідну неньку Україну. Для мене Батьківщина — це моя рідна мова, моя земля, мої близькі, моя родина.

2. Яка народна мудрість може стати девізом сьогоднішнього дня?

— У здоровому тілі — здоровий дух. Я цю мудрість пропагую і вважаю, що вона повинна бути девізом для кожного.

3. Три бажання для себе, родини й читачів «Нової Доби».

— Хочу побажати всім не бути байдужими, позбуватися шкідливих звичок, негативні звички змінювати на позитивні, виходити зі стану комфортності, самовдосконалюватися, постійно вчитися. Я теж продовжую вчитися. У кожного на цьому світі є своє призначення, і його треба реалізувати на всі сто відсотків.

4. Яку найціннішу мрію Ви втілили для когось зі своїх близьких?

— Це дуже «скромне» запитання. Дещо поталанило втілити. Особливо, коли був депутатом, але цим не зловживав.

5. Що б Ви змінили в своєму житті?

— Я вже змінився, пішовши стежиною природного способу життя. Бо тверезість — це природний стан людини. Я перестав труїтися алкоголем, тютюном, м'ясом — важкою їжею, а перейшов на живу. І коли відчув приплив сил, бадьорості, енергії, молодості, то мені тепер хочеться цей дух передати. І от тепер, маючи цю енергію, хочу зарядити нею нашу молодь і наших дітей. Старше покоління важче піддається перебудові, бо в нього звички вже сформовані й закоренілі, а от молоді люди — ще є можливість їх змінити. У цьому напрямку мені хочеться попрацювати ще не один десяток років.

Володимир БЕЗУГЛИЙ,
газета «Нова Доба», №9, вівторок, 4 лютого 2014 року.
Фото автора