Проект «Стоп алкоголізму неповнолітніх», започаткований у Лопатині благодійним фондом «Діти в потребі», був схвально підтриманий керівництвом Лопатинської та Синьківської шкіл. Для синьківських школярів 7-11 класів Парфентій Діонісіадіс також прочитав курс лекцій. А як підсумок всього почутого і побаченого, дітям було запропоновано взяти участь у конкурсі, на який вони повинні були представити свої вірші, плакати, оповідання на антиалкогольну тематику, а також написати лист-звернення до своїх однолітків та до Президента України.
Діти обох шкіл — Лопатина і Синькова — активно і відповідально віднеслися до конкурсу, проявили свої творчі здібності та бачення проблеми алкоголевживання. Робіт учнів дуже багато, усіх їх надрукувати неможливо. За поданням організаторів конкурсу публікуємо деякі твори учнів 9-10 класів Лопатинської ЗОШ, згодом буде опубліковано роботи Синьківських школярів.
Дорогі однолітки!
Дорогі однолітки!
Ми закликаємо вас не вживати алкогольні «напої», тому що цим ви руйнуєте своє життя і близьких людей. Алкоголь знищить ваш організм і розум. Через алкоголь помирає багато людей. Невже ви хочете бути кимось із них? Напевно, що ні. І тому, якщо ви хочете нормального жити, бути нормальною людиною, несхожим на тварину, скажіть алкоголю «Ні!». Цим ви збережете своє життя і життя своїх близьких, цим ви докажете, що ви — порядна людина і не намагаєтеся бути подібним на інших, чи крутішим за них завдяки алкоголю. Скажіть алкоголю «Ні!» і збережіть своє життя!
Лист до президента
Шановний Вікторе Федоровичу!
Ми пишемо цього листа, щоб Ви звернулися до народу України і закликали людей, особливо дітей, не вживати алкогольні напої, і збільшили штраф за їх споживання у 20 разів. Адже зараз дуже багато людей не доживають до 30 років. Багато сімей розбиваються, травмуючи дітей або залишаючи їх сиротами. Подумайте, який приклад діти беруть з тих батьків.
Діти в 10-12 років стають залежні від алкоголю. Я зі своїми друзями прочитали в газеті, що 12-річний хлопчик вже став алкоголіком. Що буде з тим хлопчиком в 20-30 років?
Алкоголь — бомба сповільненої дії!
Алкоголь — бомба сповільненої
дії,
Він забирає в тебе всі мрії,
Веде тебе в далеке забуття,
Звідки назад немає вороття.
Ніяк не можеш цього
полишитись,
Хоч серце починає поменше
битись.
Воно тебе благає — зупинись,
А ти уже не можеш, як колись,
Себе в житті щасливим
відчувати,
На серці щастя й доброту
тримати.
І ти все прагнеш до кінця
Полишити це забуття.
Славік і Павло, учні 10-Б класу.
Любіть життя
Любіть життя — воно прекрасне,
А щоб життя любило Вас,
Хай слід ваш на землі не згасне,
Не тратьте задарма ваш час.
Горілка, пиво і вино
У прірву нас всіх затягає.
А що життя? Іде воно.
Але надія помирає.
Ми помираємо завчасно —
Це запорука алкоголю,
Та зупинитись можна вчасно
І не ламати свою долю.
Наталя СМАЛЬ, Віра П'ЯСЕЦЬКА, учні 10-Б класу.
Нас і так мало є...
Нас і так мало є,
І багатьох він вбиває.
Обнімає п'янким дурманом,
Смертельним обманом,
Що задоволення спочатку
приносить,
І не можеш вже сказати:
«досить!»
І позбутись від цього важко,
Тому на душі стає тяжко.
Ніхто допомогти не в змозі,
Ти — в постійній тривозі.
В тривозі самотнім залишитись,
Бо хто захоче з тобою
боротись?
Хто захоче всі сили віддати
І на тебе їх витрачати?,
Коли знає, що не допоможе
ніщо,
Перемогти це хитре зло.
Лариса КОМАНЬКО, учениця 9-Б класу.
Час іде...
Час іде... Летить, мов птах.
Рік за роком ось минає...
Він несе в своїх руках
Всі усмішки і печалі...
Він згадав твоє життя,
І думки твої, і дії,
Та тепер у забуття
Полетять солодкі мрії.
Він згадав, як ти тоді,
У свої юнацькі роки,
Пив вино й радів собі:
«Я не вивчив ще уроки!»
Ти впивався і грішив,
Бо хотів повеселитись...
Але Бог в той час просив
Щиро Йому помолитись...
Не хотів ти... Знов і знов
Убивав своє здоров'я,
А тепер вже час прийшов —
Заплатити треба кров'ю...
Кров'ю чистою, святою
Безневинного Агнця,
Кров'ю Божою, такою,
Що очистила серця...
І твоєю також кров'ю
Буде скроплена платня...
Треба було жить з любов'ю
І триматись до кінця...
Ось тепер ти помираєш,
Згадуєш ті всі роки...
І ти добре-добре знаєш,
Що ця смерть — це назавжди...
Не вернешся більш ніколи
Ти у це земне життя,
Подивись лише навколо
І заплач, моє дитя...
Але знай, лиш Бог нас може
Врятувать в останню мить,
Знай, й тобі Він допоможе,
Хоча й швидко час летить...
Лиш повір, покайся Богу
У своїх важких гріхах,
Він візьме твою тривогу
Й поверне на вірний шлях.
Ось Він сам тобі говорить,
Простягає руку знов.
Та ніхто вже не примусить
Слухати Його любов:
«Друже мій, тебе прошу,
Щоб не пив ти й краплі більше,
Бо весь гріх твій Я ношу,
Все, що ти любив раніше!
І якщо диявол сам
Буде усіх спокушати,
Подивись на небеса,
Не дозволь Мені ридати...»
Вікторія МИХАЛЬЧУК, селище Лопатин.
