Зацікавив мене матеріал майора міліції Віти Горзов «Горілка затьмарила розум» в газеті «Нове життя» від 9 серпня. Сюжет в публікації, на жаль, типовий. Багаторічний досвід участі в боротьбі за тверезість давно переконав мене у тому, що вмовляння не пиячити, не купляти алкоголь безрезультативні. Необхідні заходи більш рішучі.
Раптом згадав, як діяв в аналогічній ситуації чверть століття тому інший міліціонер. Сталося це у вже далекому 1986 році. Зустрів я тоді в одному з гастрономів Іршави старшого дільничного інспектора міліції Василя Микиту. Спілкуємось, обговорюємо питання взаємодії міліції і добровільного товариства боротьби за тверезість. Та раптом Василь подивився вбік, пробачився і відійшов на хвилинку. Його увагу привернула незнайома мені жінка, котра щойно дала продавчині гроші, а та вже виклала їй куплений товар — кілька склянок алкоголю. Міліціонер швидко підійшов туди і твердо сказав продавчині:
— Склянки ці покладьте туди, де вони були досі. А жінці цій на гроші, які вона вам дала, дайте інший товар — хліба, масла, ковбаси, сиру. І покладьте їй у сумку. Нараз. При мені. Щоб я бачив.
Коли продавчиня поклала хліб, масло, ковбасу і сир в сумку тої жінки, Василь Микита сказав останній:
— А тепер йди додому. І годуй своїх дітей! А я прийду сьогодні і перевірю, чи ситі твої діти.
Скільки житиму — пам'ятатиму той вчинок Василя Микити. ПОВАЖАЮ!
Опубліковано: 2011 р.
