Поясніть, що це за наука така, собріологія?
Собріологія — це наука про тверезість. Її мета по суті — науково обґрунтувати і розробити шляхи збереження природної тверезості, ну або поновити її, якщо вона була втрачена.
Що ви маєте на увазі, говорячи про природну тверезість?
Природна тверезість — це тверезість, з якою людина народжується, а не тверезість між двома вечірками, розумієте? Адже кожна дитина народжується тверезою, але вже у віці 5–6 років вона запрограмована на те, що, коли вона виросте, вона питиме, як це роблять її батьки, або її оточення.
Невже в 5 років дитина може розуміти, що таке алкоголь?
Я вам більше скажу, ми проводили дослід, експеримент, якщо хочете. Пропонували групі дітей цього віку погратися у свято. Вони одразу починали накривати на стіл, ставили кеглі замість пляшок та кубки замість кухлів, робили вигляд, що п'ють, а потім — імітували п'яних.
А в чому причина цієї запрограмованості?
В першу чергу — в оточенні. В традиціях. Українські традиції нерозривно зв'язані з алкоголем — де ви востаннє бачили новорічне свято без принаймні шампанського? У нас більше 90% населення — залежні від алкоголю. Але тут я маю пояснити, адже цифра шокує — з точки зору собріології людина вважається алкозалежною вже тоді, коли у неї в голові народжуються аргументи, які захищають алкоголь. Тобто фактично не важливо, чи п'є вона.
А є якісь об'єктивні чинники, що формують ставлення до алкоголю? Наприклад, вік чи стать.
Ні, це абсолютно не важливо. Не важливо, яку освіту має людина, яке соціальне становище. В Україні дуже сильно розвинена культура споживання алкоголю.
Наскільки я зрозуміла, собріологія якраз націлена на пропаганду тверезості, на просвітницьку діяльність. То невже ці 90% залишаються «алкозалежними» навіть після роз'яснень?
Зараз я вам спробую розказати про те, як сприймають (на жаль) українці ці роз'яснення.
30–32% людей інформацію сприймають. Тобто вони чи вже так живуть, чи хотіли би так жити, але не мають аргументів, щоб захистити тверезість.
А для цього потрібні аргументи?
Уявіть собі, потрібні. У нас є 100 причин, щоб пити, але немає жодної, щоб не пити. Трошки відхилюсь від теми. Уявіть собі, я у школі дівчинку маленьку питаю: «А ти знаєш, що таке тверезість?» Вона мені відповідає: «Ну це, мабуть, коли дядя звечора був п'яний, а зранку він тверезий, і тому йому голова болить». Алкоголь став нормою.
Давайте повернемось до сприйняття тверезості різними групами.
Так, давайте. Закінчу з тими 30% — ця група скорочується щороку. Років 15 тому їх було більше 40%.
Наступна група — це ті, хто інформацію сприймає, але недовірливо і не одразу, їм потрібні наукові факти, докази, відповіді на запитання та багато часу. Їх 40%.
10–15% — не сприймають інформацію щодо питущості, якщо вона розбігається з їхніми власними переконаннями. Це зазвичай лідери, які самі звикли впливати на оточення.
Ну і 5–7% складають ті, до кого взагалі не можна пробитися.
І що робити?
Я вважаю, що в першу чергу ми маємо зрозуміти, що нетверезість — я наголошую, йдеться не про алкоголізм, а неприйняття тверезості як природного нормального стану — це не медична парафія. Це психологічно-педагогічна проблема. Потрібна загальнодержавна програма з пропаганди тверезості. Викладати ці лекції мають підготовлені собріологи, психологи.
Чому ви так сильно розмежовуєте алкоголізм та нетверезість?
Тому що на алкоголіків припадає всього 5% спожитого алкоголю. Все інше випивають не алкоголіки. І в цьому проблема. Треба не боротися проти алкоголізму, а боротися за тверезість. Я за те, щоб алкоголь визнали наркотиком. Це, мабуть єдине, що може зробити медична сфера. Все інше — в руках держави. Якщо нічого не зміниться, нація просто виродиться, адже кожне наступне покоління набагато слабше та більш хворе.
Опубліковано: 2012 р.
