Пронизлива сповідь людини, для якої пристрасть до алкоголю стала способом життя, але яка впевнена, що таке формування її особистості не повинне бути закономірністю.
Оригінальна назва: «John Barleycorn» (1913 р.)
«Звичка до алкоголю утворилася у мене через те, що він був доступний, — пише Джек Лондон. — Ось де корінь зла... Причина одна — доступність алкоголю. Жінки це знають. Розплачуватися за все доводиться їм, бідолахам, — дружинам, матерям, сестрам. Зате коли їх допустять до урн, вони вимагатимуть заборони спиртних «напоїв».
І це буде дуже корисно: позбавить молоде покоління від багатьох бід. Не бачивши вина, не відчуваючи до нього слабкості, люди не почнуть навіть згадувати про нього. В результаті життя підлітків та юнаків буде змістовнішим. І життя дівчат, їх майбутніх подруг, теж».
«...Скажу на закінчення, що даремно мої прадіди не знищили Ячмінне Зерно перш, ніж я народився на світ. Дуже шкода, що він процвітав там, де я провів дитинство і молодість, інакше б я не познайомився і не зближувався б з ним».
Читати книгу в текстовому варіанті (російською мовою)
