Нещодавно в одному місті в одній із шкіл мною була проведена попередня розмова із директором школи щодо проведення уроків тверезості для учнів 2–11 класів. Директор дав згоду, але з умовою, що мені доведеться пройтися по всіх класах з метою заохочення школярів до відвідання таких уроків. Три години я витратив для того, щоб презентувати уроки тверезості перед учнями. Більша частина учнів у всіх класах виявила бажання відвідати уроки тверезості, які за навчальною програмою відсутні. Був визначений день, коли я мав провести уроки тверезості.
І от, приїхавши з іншого міста у визначений день, я відчув, що адміністрація вже не зацікавлена у проведенні уроків тверезості. Це виражалося в тому, що на мої дзвінки в цей день вони не відповідали.
Коли я прийшов у школу, то першими мене зустріли учні 8-го класу, які відразу ж запитали, коли буде урок тверезості. На це я відповів, що спочатку треба уточнити у заступника директора з виховної роботи. Але коли я зустрів шановну заступника, вона заявила: «В актовій залі проводити не будемо, тому що дуже мало дітей виявило бажання відвідати такий урок».
Тут же, у коридорі, підбігають до мене учні 9-го класу, які зраділи і на подив заступника директора з готовністю запитали про місце проведення заняття. Вона їх запитала, який у них урок. У відповідь почула: «Урок з основ здоров'я, але ми хочемо почути урок тверезості».
Була перерва. Побачивши мене, до нашої групи почали приєднуватися учні інших класів, які також хотіли потрапити на урок тверезості.
Заступник змушена була знаходити клас. На уроці тверезості побували більше 40 учнів 6–11 класів. А якби не байдужість, а зацікавленість адміністрації, зокрема директора та її заступника, шанс відвідати такий урок мала б більша частина учнів даного навчального закладу.
Пригоди з уроками тверезості продовжуються в іншому місті
Місяць тому я домовився про проведення уроків тверезості в одній із середніх шкіл Хмельниччини.
У призначений день я приїхав до школи. Приїхав заздалегідь, маючи в запасі 2.5 години. Коли я зустрівся із педагогом організатором, вона запропонувала мені лише один урок. А їхав-то я здалека!
Тоді я запропонував дати мені можливість пройтися по класам, щоб презентувати урок тверезості. Заступник директора відмовила мені, мотивуючи це тим, що немає потреби оповіщати дітей, бо ця робота вже проведена педагогами. Але що ж це за робота, коли ледве півкласу зібрали?
І тоді я пішов на спір. У чому він виражався? Якщо знайду ще хоч одного бажаючого, то урок тверезості я проведу для всіх бажаючих. А якщо не знайду, то школі я видаю грошову винагороду після проведення уроку тверезості. І що цікаво: на таку пропозицію заступник директора дала згоду.
Пішов я по класах проводити двохвилинну презентацію.
В результаті не 20, а 35 учнів прийшли на урок тверезості. А могло бути їх і більше…
Опубліковано: 29 листопада 2017 р.
