Вони познайомилися в громадській організації «Молодіжний націоналістичний конгрес». Їх об’єднала національна ідея, завдяки якій вдалося спільно пройти Майдан. Коли розпочалась війна, вони намагалися якомога більше забезпечити спорядженням та всім необхідним добровольців та військовослужбовців Збройних Сил України. Для них це було дуже важливим і так вони ставали все ближчими один до одного. Він зробив їй пропозицію на горі Звенів. Вона сприйняла цю звістку не надто серйозно, адже Андрій часто любив жартувати. Проте, переконливим у його вчинку став особливий подарунок. Андрій його виготовив власноруч. Це був дерев'яний перстень, з яким він і робив пропозицію. Відтак 9 серпня 2020 року Андрій і Христина створили нову українську сім’ю. Своє весілля молодята святкували абсолютно тверезо! Як це було – далі у матеріалі.
Знайомство майбутнього подружжя відбулося у 2013 році в громадській організації «Молодіжний націоналістичний конгрес» (МНК). Андрій разом з членами МНК у офісі організації готувалися до фестивалю «Зашків», де мали проводити інтерактиви у декількох локаціях. Художницю за освітою, Христину привів на зібрання брат, щоб помогла намалювати плакати. Однак замість того, щоб виводити пензлями малюнки, Христя пішла з хлопцями крутити смолоскипи. Там вони вперше зустрілися поглядами, багато спілкувалися і розпочали дружбу.
Але дружба тривала не довго. Вже через півроку на Майдані в Києві, де Андрій був сотником 14 сотні самооборони «Вільні люди», а Христя займалася питаннями забезпечення сотні, їхня дружба закінчилась, замість неї народилися стосунки.
Повернувшись до Львова, молода пара заснувала «Іконотворчу майстерню святого Миколая», де з старих меблів почали робити ікони-обереги для воїнів-добровольців з АТО. Допомагали бійцям їжею, спорядженням та всім необхідним. Цю діяльність вони ведуть і дотепер.
Про освідчення своїй коханій Андрій розповідає з особливим захопленням: «Якось ми поїхали кататися на лижах в село Орявчик Сколівського району. З натхненням відкатали півдня та пішли обідати на гору Звенів. На вершині є стара закинута хатинка. Піднявшись, ми заварили каву на пальнику та обідали бутербродами. Я запитав Христю, чи знає вона, який сьогодні день. Вона відповіла: «Ну так, двадцять дев’ятого лютого. День, який буває раз на чотири роки». І я сказав їй, що за скандинавською традицією, якщо в цей день дівчина зробить пропозицію хлопцеві, то він не має права відмовити, мало не до юридичної відповідальності. Це твій шанс, мовляв! А Христя каже: «З тобою таке не пройде. Ти знайдеш спосіб, щоб викрутитися!».
Обоє посміялися і далі сиділи, пили каву. І тут Андрій стає на коліно. Христя відразу насторожилася: «Що, серйозно?!». Андрій: «Та ні, я жартую». І сів знову каву допивати. Христя готова була роздерти його на частинки, бо дуже не любила, коли хлопець так жартував. Але через мить, вдруге став на коліно і сказав, що все насправді серйозно. «Я тобі ніколи не казав ці слова, але час настав. Я кохаю тебе! Хочу, щоб ти була мамою моїх дітей. Будь мені дружиною». Христя радісно засміялася, сказавши собі «yes», а Андрію довгоочікуване – «Так!». Він подарував їй колечко, яке зробив сам з столітнього дуба, з конструкцій львівських мурів. Цей подарунок хлопець декілька місяців носив на шкіряній мотузці біля серця.
Врешті, молодята вирішили одружитися і своє весілля провести абсолютно тверезо, без жодного алкоголю, що не є надто поширеним у нашому сучасному суспільстві. Та найперше нареченим довелося переконувати найрідніших – своїх батьків.
Вони їх до цієї новини готували поступово. Спочатку сказали, що тверезе весілля – це один з можливих варіантів, над яким вони зараз думають. Проводили з батьками довгі дискусії з сотнями «за» і «проти». І в кінцевому результаті прийшли і розповіли про рішення святкувати весілля без алкоголю. Звісно, на початку таке категоричне рішення викликало спротив. Але поступово молодятам вдалося дійти згоди з батьками. Всім молодим парам, які надумають відсвяткувати тверезе весілля, потрібно бути готовими до того, що 70-80% найближчих людей спочатку їх не будуть розуміти.
«Я є український націоналіст. Однією з прикмет характеру українського націоналіста є «Здоровий». Тобто, той що веде здоровий спосіб життя. Принципово не вживаю алкоголю і тютюну вже понад десять років. Так як працюю з молоддю в таборах, мушу показувати їм приклад. На безалкогольне свято мене надихнув Степан Бандера, який 2 червня 1940 року у Кракові відсвяткував своє весілля з дружиною Ярославою саме тверезо. Він закликав до тверезого способу життя», – розповів Андрій.
«Для мене думка чоловіка є важливою, бо він голова сім’ї і повинен приймати відповідальні рішення, а дружина має надихати на життєві подвиги. Дуже сподобалася ідея тверезого весілля. Ми про це роздумували, обговорювали і спільно вирішили святкувати так», – відзначила Христина.
З організаційних моментів найголовнішим було питання карантину через COVID-19. Багато наречених переносили свої святкування, адже постійно змінювалися умови: то дозволяли, то забороняли масові заходи, але молодята трималися призначеної дати до останнього. Церемонію в РАЦСі відбули 1 серпня, а 9-го в Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла молодята засвідчили перед Господом на вірність у шлюбі.
Через карантинні обмеження на весілля до Андрія і Христини змогли прийти тільки найближчі люди – родина і друзі. Святкували у ресторані «Горіховий дім». За українською традицією, перед початком святкування всі разом помолилися.
Молодят благословляли батьки, які раділи за своїх дітей і пишалися ними, хоча до кінця не уявляли факт святкування весілля без алкоголю і навіть хотіли робити якісь диверсії. Але обійшлося! Деякі гості також ставилися з пересторогою: як люди будуть веселитися без спиртного? Але на весіллі було справжнє свято: атмосфера радості і щастя. Всі забавлялися, танцювали, спілкувалися. Ведучим на святкуванні був пластун – Назар Домбровецький, який проводив багато цікавих конкурсів. Молодята пригощали гостей витонченими стравами української кухні, солодкими смаколиками. За відгуками гостей, все було незабутньо! Для всіх це було незвичне весілля, яке запам’ятається на все життя.
«За давнім звичаєм українці святкували весілля тверезо, без жодного алкоголю. Але цю «псевдокультуру пиятики» нам нав’язали московити. Я радію за свого друга Андрія і його дружину Христину, що вони наважилися на такий важливий крок – відродження українських традицій – провести тверезе весілля», – розповів староста весілля, друг дитинства і однокласник молодого Зіновій Станішевський.
Отака маленька історія створення молодої української сім’ї – Андрія та Христини Бень. Бережімо й цінуймо наші традиції та передаваймо їх нащадкам. Любімо та допомагаймо один одному, як цього вчить Боже Слово. Будьмо прикладом для майбутніх поколінь українців!
