Нещодавно Славуту (Хмельницька область) відвідав член Всеукраїнської громадської організації «Твереза Україна» Юрій Оробець. Родом він із Івано-Франківщини, проте тривалий час мешкає в Черкасах, де донедавна працював начальником міського управління у справах сім'ї, молоді та спорту. Маючи за плечима величезний досвід громадської роботи, з допомогою циклу лекцій про тверезницький спосіб життя Юрій Григорович намагається достукатись до серця кожної людини. Перебуваючи в нашому місті, він побував у декількох навчальних закладах, зустрічався зі славутчанами у міськрайонному центрі зайнятості.
— Спілкуватися з Вами, Юрію Григоровичу, надзвичайно цікаво, корисно і повчально. За час перебування в ГО «Твереза Україна» Ви відвідали різні куточки країни — що примушує Вас кидати домівку, родину й щоразу вирушати у незнайомі місця?
— Моє призначення — нести співвітчизникам правду про алкоголь, тютюн і наркотики.
— А як ця правда відкрилася особисто Вам?
— Існує наука про тверезість — собріологія. Вона зародилася на початку XX століття у Росії й проіснувала до 30-х років. Навіть в школах читався спеціальний курс. А ще в період 1914-1925 рр. на тамтешній території діяв сухий закон. Прикметно, що він не був нав'язаний зверху, а народжувався в народних низах, коли на сходах села приймалося рішення заборонити у ньому продаж спиртного. На той час без нього обходились 90% жінок, 95% молоді та 43% чоловічого населення. Отож тверезі люди приймали тверезі рішення.
— Коли ж тверезницький рух прийшов в Україну?
— Він розпочався з горбачовських часів, коли було введене обмеження на виготовлення та реалізацію алкогольних виробів. Тоді за короткий проміжок часу (1985-1987 рр.) кількість населення зросла на 1 млн. 200 тис. осіб, а смертність впала на 300 тисяч. Злочинність зменшилась в 2 рази.
— Зате зараз, як бачимо, маємо те, що маємо. Наше суспільство стало настільки алкоголізованим, що, здається, падати нижче вже немає куди. Населення держави лише за рік скоротилося на чверть мільйона українців...
— Цьому є просте пояснення. Ви ж подивіться, рекламна привабливість алкоголю за участю відомих спортсменів та фотомоделей в першу чергу працює на величезні бізнесові прибутки. 20 мільярдів (!) гривень щорічно викидають наші співвітчизники на спиртне плюс купують понад 6 млрд. пачок цигарок. Втрати населення й ґешефти алкогольних та тютюнових королів легко порахувати.
Як і дати відповідь на запитання, чому державні мужі навіть не намагаються спинити споювання та загибель власного народу.
— Маємо ж великий скарб — наших дітей, нашу молодь. Але і тут більше тривог, ніж сподівань...
— Тому найбільше й працюю в школах. Бо всім відома статистика, що українські підлітки серед своїх європейських ровесників починають вживати алкоголь найраніше та споживають його найбільше. Але що міняється від цього знання? Ситуація з кожним роком лише погіршується!
— Які вбачаєте причини цього?
— Ще до 5-річного віку наші діти запрограмовуються на алко— та тютюнову залежність... власними батьками! Так-так, культурно питущі батьки змалечку програмують своїх тверезих дітей. Те, що бачить малеча в домі, стає для неї нормою. Надалі доза зростає. Наркотик, який раз спробував, викликає залежність. Й не забуваймо про доступність: в будь-якому місті чи селі, в будь-яку пору дня і ночі нині можна легко придбати алкогольну отруту.
— Що можна порадити батькам і нашим державним мужам, аби припинити це безумство?
— Найперше батьки не повинні при дітях палити, а тим більше піднімати чарку. В шкільні програми з 1 класу мають бути введені уроки собріології (тверезості), які супроводжуватимуть учнів впродовж усього навчального циклу. Другий аспект: в питаннях щодо заборони продажу спиртного слід суттєво підняти віковий ценз — юнакам продавати алкоголь після 25 років, а жінкам — після 35 (коли народять останню дитину). Тут ми повинні піти далі Америки, де існує 21-літня межа. Держава має захищати молодь, доки та формується фізично, духовно і морально. Задля цього доступ до алкогольної отрути слід кардинально обмежити, як це робиться в Швеції або Норвегії. Там діють спеціалізовані магазини (здебільшого розташовані за межами міста), а спиртне продається після пред'явлення паспорта.
— Юрію Григоровичу, Ви спостерігали за школярами, спілкувались з ними після лекцій. Що найбільше дивує або шокує підлітків?
— Наприклад, те, що краще пити звичайну воду (як це впродовж тривалого часу роблю я), а не «Живчик», лимонад, чай або каву. Чи інформація, що курці живуть на 20 років менше за тих, хто не палить.
— Ніяк не вдається побороти серед молоді цю згубну пристрасть!
— Дивуюсь, як можна не усвідомлювати, що в цигарках нараховується 4 тисячі хімічних сполук, 69 канцерогенних речовин, 300 різноманітних (в тому числі радіоактивних) отрут! Від однієї пачки сигарет курець накопичує в легенях 250 мг смоли. Одна затяжка вкорочує людське життя на 5-7 хвилин. Тож чи варто й надалі курити? Я б радив терміново кинути.
— Зізнайтеся, Юрію Григоровичу, а своїх дітей Вам вдалося вберегти від шкідливих звичок?
— Радію, що син і донька є свідомими прибічниками здорового способу життя. Максимові та Оксані нині по 23 роки, вони — двійнята (ми бачили їх на екранах моніторів: дивовижно красивих. Фізично досконалих. — Авт.). Змалечку вони займалися спортом, танцями. Завдяки своїй наполегливості стали неодноразовими чемпіонами світу з фітнесу.
— Що ж, є чим пишатись батькам! Дякую за таку потрібну читачам «ТП» розмову і за ті Божі справи, яким присвятили життя. Дай, Господи, Вам здоров'я, наснаги і сили, благословення на подальшу подвижницьку працю!
Надруковано у Славутській районній газеті «Трудівник Полісся».
