Тверезість — це критичний погляд на життя
Тверезість у широкому універсальному й цілком практичному сенсі, на мій погляд, стосується не лише стійкості до загальновідомих шкідливих звичок. Адже тиснуть на індивідуум скрізь. І у школі, і в університеті, і потім на роботі. Тобто скрізь у соціумі.
Осмислений погляд на життя із вираженням власної думки не завжди подобається оточуючим. Про це неодноразово уважно слухаю скарги моїх вихованців на заняттях гуртків позашкільної освіти.
Хлопець досить непогано знав матеріал із предмету. Але вчителька вимагала майже дослівного викладення її конспекту, підмінивши власний конспективний текст чужими знаннями. Але ж на практиці доводити щось таким «горе-вчителям» дуже складно. Та й не бачать сенсу в цьому школярі. Єдине, що тут очевидно й не потребує доведення: деякі педагоги не полюбляють мати справу із «розумниками» й просто застосовують свою авторитарну «владу», суттєво знижуючи оцінку. Адже, на їхню думку, усе, що не вкладається у звичний формат, просто не має права на існування. Але ж Діана, яка про цей випадок розповіла мені на практичному занятті й обговоренні цікавої теми курсу «Лідерства», має цілком самодостатній та виважений погляд на шкільний соціум. Приємно й радісно займатися улюбленою педагогічною справою із такими особистостями, які формують у собі критичне й морально тверезе ставлення до життя!
Як показує практика, найскладніше звільнятися від нав'язаних стереотипів. Значно легше й простіше навіть «підігрувати» опонентам, показуючи їм, ніби ти згоден. Хоча у мистецтві дипломатії це також знадобиться… Основна проблема тут у непомітно прихованій залежності людини від думки оточення…
Чи легко бути не таким, як всі?
(З позиції життєвого досвіду)
Пригадую зараз свої шкільні роки. У ті, не такі вже й далекі 80-ті, шкільний соціум досить сильно «пресував» тих, хто відрізнявся від «сірої маси». Принаймні, такі спроби з боку підлітків були не поодинокими. Чи легко тоді було почуватися не таким, як усі? Звичайно, ні. Але формування власних поглядів на життя, подолання штучно нав'язаних стереотипів починається ще зі школи.
— Чому ти не палиш цигарки? Ти що, «лох», бо не такий як всі «круті» у класі? — нерідко намагалися вплинути на мене однолітки.
А з роками стереотипи дорослих людей перетворюються в інші крайнощі. Наприклад, можемо пригадати часи масового знищення виноградників в радянській історії. Чи позбулася тодішня державна влада проблеми вживання алкоголю?
Нинішня Україна взялася за масове знищення індустрії грального бізнесу. На перший погляд, важлива й суспільно значима справа. Тут вже можна навести більш позитивні й сучасні приклади, про які дізнався від моїх учнів. Екскурсії на подібні занедбані «будівлі-цікавинки» місцевого значення допомогли двом подругам більш критично сприймати життя й позбутися певних комплексів та стереотипів. Хоча певні суспільні стереотипи одразу нагадали про себе. Поліція поцікавилась, чому там знаходилися підлітки. Але нічого цікавого у тому не знайшли, адже школярі ніяк не порушували громадський порядок.
Тверезість і критичність як основа довголіття
Критичне й цілком відповідальне ставлення до власного життя без шкідливих звичок є основою довголіття. Це стосується відомого хірурга Углова, який вправно оперував пацієнтів у 99-річному віці (прожив майже 104). При цьому його руки зовсім не тремтіли перед чисельними камерами телевізійників. Також можу навести приклад мого діда, який був глибоко віруючою людиною, до 90 років пропрацював лікарем-невропатологом. Не мав шкідливих звичок. І, дякуючи Богові, дожив до 103 років. А ще варто звернути увагу на молоде покоління школярів. Вони мислять більш сучасно й критично, навіть скептично й іронічно, порівняно з моїм, «середнім», чи більш старшим поколінням. У діалогах та дискусіях, які мають місце на наших заняттях, зароджується здорова істина. Адже кожен має змогу бути почутим.
Так, серед моїх учнів є чимало цікавих особистостей, талановитих, ініціативних, успішних. Вони мають дуже цінну якість — критичне ставлення до життя! І це їм нерідко допомагає у подоланні труднощів. У кожній ситуації, коли щось руйнується, оптимісти вміють знайти свій позитив та творче втілення цікавих ідей.
Якби молоді та дорослі люди більш критично осмислювали вплив брехливої реклами алкоголю та цигарок, то, напевно, їх би не вживали. А оскільки наше суспільство під виглядом гуманності ніяк не ізолює залежних осіб від інших представників здорового соціуму, то й доводиться терпіти усім проблеми окремої соціально вразливої групи.
А ще з власного досвіду викладання в одному з приватних центрів для наркозалежних осіб можу сказати одне. Пробудити серед них відповідальне ставлення до власного життя, мотивацію щось змінювати в собі цілком реально. Хоча й не одразу. Має пройти певний час. А поки що ці люди (вже далеко не шкільного, орієнтовно студентського віку) свої «університети» проміняли на «будинок наркозалежних». Звичайно, це умовна назва, але вона цілком передає стиль їхнього обмеженого життя. Беручи посильну участь в оволодінні практичними знаннями з медичного, сімейного, кримінального, цивільного й інших галузей права, ці хлопці поступово почали задавати мені як викладачу свої запитання після лекцій. Після третьої зустрічі в їхніх очах замість минулої апатії з'явився маленький «вогник надії»…
Думаю, що проблему усіх видів залежності варто практично розглядати з точки зору світогляду. А також з позиції формування критичного ставлення до усього, що відбувається довкола. Безліч філософів минулого, чимало психологів та педагогів сучасності зосередили увагу саме на цих рисах людства.
Коли ми навчимося толерантності й критичного мислення, тоді частіше будемо обмірковувати минулі, теперішні та майбутні вчинки. Це стосується і себе, і оточуючих. Тоді й менше робитимемо фатальних помилок. Адже варто не забувати: критичне мислення є запорукою тверезого, фізично й морально здорового суспільства.
Тверезість ― це усвідомлений та критичний погляд на життя, що має відкрити в кожному його таланти й приховані здібності. Тоді окрім роботи й навчання кожен знайде своє творче покликання. І наш соціум кількісно та якісно поповниться тими, кого не соромно буде називати Людиною часу з великої літери. Тоді здорове суспільство формуватиме тверезу й більш здорову націю. Принаймні вільну від сучасних видів фатальних залежностей.
І тоді, згодом, тих людей нової формації ми знову запитаємо: що для них є тверезість та критичний погляд на життя? Вже з позиції їхнього життєвого досвіду…