Офіційний сайт руху

Ми живемо тверезо: Пирятин, Полтавська область

Михайлик Олександр Васильович

Народився 25.05.1987 року в с. Вишневе Пирятинського району.

Навчався в Полтавському національному технічному університеті ім. Ю. Кондратюка. Працюю регіональним менеджером з продажу в ТОВ «Агротехніка».

Переконаний, що життя — це постійний розвиток і боротьба з самим собою. Бути чесним, перш за все із собою, своїми близькими, жити по совісті — це необхідні умови для отримання задоволення від життя.

Впевнений, що людина — це соціальна істота і відчути себе можна лише в колективі.

Люблю себе, свою сім'ю, свій рід, народ з його величною історією. Знаю і перевірив неодноразово, що у кожної людини можна навчитися чомусь хорошому і світлому, одночасно з цим розумію, що необхідно і ділитися тим хорошим, що знаю сам.

Із захопленням займаюся своєю роботою, люблю щось творити руками, грати на гітарі, читати і взагалі втілювати в життя якісь нові проекти.

До тверезого способу життя перейшов у 2013 році. Було кілька факторів:

  1. Особливості роботи, коли треба було постійно бути готовим сісти за кермо, а отже приходилось на п'янках на тверезу голову спостерігати за компаніями людей, що випивали. І коли після третьої не було з ким поговорити нормально, а друзі просто починали гальмувати і неадекватно сприймали інформацію, мені, розгубленому, в кращому випадку приходилось іти додому, а в гіршому — когось розбороняти або заспокоювати.
  2. Важке похмілля, коли голова розколюється, нудить і ні до чого руки не стоять. А я займався спортом і відчував, як одна п'янка забирає здобуті тижнями результати.
  3. Лекції професора В.Г. Жданова. Його семінар допоміг мені знайти зв'язок між негараздами, що супроводжували мене і моїх друзів, та алкоголем. І взагалі, адекватна людина після перегляду лекцій Жданова навряд чи вип'є «продукт» з етиловим сприртом.

Коли під час застілля пропонують випити, я дякую і кажу, що не п'ю. А коли питають, чому не п'ю, або висувають свою версію, то я жартую або дію по ситуації. В принципі, проблем з цим ніколи не було. Головне — не накаляти повітря і не читати лекцій. Тому, що я вважаю, що уроки на тему тверезості треба проводити в школі, а не у компанії, де хочуть випити і вже налили.

Моя діяльність у тверезницькому русі поки що зводиться до того, що я допомагаю власним прикладом людям, що вагаються — пити чи ні, а також сію зерно тверезості у власній родині, серед своїх близьких.

Електронна пошта: