Офіційний сайт руху

Ми живемо тверезо: Суми

Гордієнко Юрій Володимирович

Народився 27 жовтня 1987 р. у м. Суми.

Інженер-дослідник (так в дипломі написано, але я поступав на спеціальність динаміки і міцності насосів). Як добре, що я тепер вільна людина! Університет дуже обтяжував (Сумський Державний університет).

Взимку проживаю поки що в Сумах. З ранньої весни до пізньої осені — у Своєму родовому маєтку с. Білка, Тростянецький район.

Професія: якщо мається на увазі спосіб заробітку грошей — то програміст. Місце роботи — інтернет. 90% своїх клієнтів я в очі не бачив :) Але навіть якщо б і захотів — основними моїми клієнтами є Ізраїльтяни та Росіяни...

Якщо всі мої переконання узагальнити, то ось: істина завжди одна, неважливо скільки варіантів. Чим ідеальніший простір — людина стає такою. На інтуїтивному рівні все розумів, факти різні зіставляю і висновку єдиного прийшов: я тільки споживаю і життя своє як паразит я проживаю. Спасибі, книги допомогли зрозуміти, логічні думки й істини визначати. Й істина для мене одна — щасливим буду я тоді, коли в спільному пориві я зможу з своєї коханою, простір ідеальний створити. Простір любові та процвітання.

Я хочу жити в просторі, де все любить мене, мою кохану, дітей. Де все живе і прекрасне. Де чисте повітря і вода, і аромати трав запашних, безліч квітів зростає. І кожен вирощений плід був би не гібрид, урод, а чистий. Здатний плоть і душу вилікувати. У такому просторі разом з нами і любов, прекрасна, буде жити..

Захоплююся всім, що здатне мене порадувати... думаю, це можна і хобі назвати :. Ну наприклад, екоінженерія, музика (гра на музичних інструментах (піаніно)), малювання, знайомство з новими людьми...

Коли я свідомо прийшов до тверезого способу життя? Питання просте, але от я сидів пів години, перш ніж зважився надрукувати...

Ще з раннього дитинства (3-4 рочки) я усвідомлював себе особистістю. Звичайно, не все розумів, але та інформація, що надходила через мої очі і слух, та емоційні складові допомагали мені захистити себе, поки я не став «дорослим». Коли я бачив, що з людиною напідпитку творилося щось страшне, погане, руйнівне — я жахався і на відріз відмовлявся від будь-яких натяків і пропозицій спробувати випити хоч трішки. Я пам'ятаю, мене тоді дуже дивувала поведінка дорослих людей та дітей, що ходили зі мною в садочок... Проте я відволікся.

Загалом, «пробувати пити» я ні разу не пробував. Мені достатньо було просто нюхнути тієї гидоти щоб зрозуміти — таке пити людина при здоровому глузді не буде.

Десь після школи я все ж вирішив пригубити спиртний «напій»... Як зараз пам'ятаю, коньяк. Господи, це ж і по запаху і за відчуттями потрійний одеколон! Далі кінчика язика і губ я ту гидоту не пустив.

В університеті з усієї групи я один не пив... Звичайно, я з групою відпочивав, гуляв, їздив... І взагалі стосунки з усіма хороші, але от коли доходили справи до спиртних «напоїв», я вважав за краще «умити руки». По перше, не хотів бачити, на що перетворяться мої знайомі. По друге — не хотів їх поранити своїми словами... Зараз розумію, що зробив дурість...

Що стало причиною тверезого рішення? Ось це питання складне. Я думав над ним довго. Думаю, як у будь-якої тварини, і в людини є захисний механізм (або рефлекси). Кожний живий організм в природі народжується із закладеною в нього інформацією. Білочок же ніхто не вчив відрізняти отруйні грибочки від їстівних. Ось я думаю, що в мене таке було в дитинстві... Ще я помітив, що я почав «тупіти» приблизно з першого класу. І дійшов до теперішнього рівня усвідомленості... Коротше, ще окрема розмова.

Якщо під час застілля пропонують алкоголь? О, це болюча тема... Якщо пропонують алкоголь мені — краще цього не робити... Ну от уявіть, сиджу я в колі знайомих і всім розливають... Тут і мені пропонують — я звичайно нікаю. Намагаються наполягати — я нікаю... Тут підключаються інші, мовляв, пий! Всі п'ють а ти що, особливий? І тут відбувається прорив... ОСОБЛИВИЙ! Ні! Я якраз НОРМАЛЬНИЙ! ваше божевілля мене вражає! На моїх очах ви з моїх ХОРОШИХ знайомих перетворюєтеся в дебілів! Як я можу добровільно труїти своє тіло! І т.п., і т.п., і т.п...

Насправді, коли в мене відбуваються такі рідкісні «прориви», я словами ріжу як бритвою... Звичайно, частина знайомих мене потім іншою дорогою обходять. Але частина-то замислюється над собою! І мені стає радісніше від цього.

Коли випити пропонують моєму татові за столом, я розумію, що він не зможе захиститися, тому сам його захищаю. Кажу таке:

— Мій тато хоче дожити до своїх онуків, тому самі розумієте, йому пити не можна. Так, Володимир Олексійович? (Це мій тато) Хочемо побачити онуків?

— Так...

— Ну ось! Тому ми будемо пити чайок :

Тільки в жовтні 2011 дізнався про тверезницький рух (друг, Максим розповів). Тому діяльності поки що немає... Але, думаю, буде!

Електронна пошта: