Офіційний сайт руху

Вбивця народу

Що ж то за звір такий — алкоголь? Що ж то за традиції алкогольні, які вбивають людей? Людина щиро вірить, що алкогольні традиції — це святе. А що ж тоді життя? Невже воно не святе?

Вихідний день... Вдягнув свій розум у «домашні капці», відпочиваючи від роботи. І тут дружина приносить звістку — іще одна смерть... Трагічна і безглузда... 24-річний сусід помер від алкогольного отруєння. Два дні святкував народження сина, «виставляв» колегам, друзям і рідним. Святкував народження життя, продовження роду... 24 роки... Ще й року не минуло, як стояли з дружиною на весільних рушниках... Ще й двох днів не минуло, як потримав на руках сина... Трагічна доля у цієї дитини, яка не побачить свого батька вже ніколи, і у жінки, яка не буде разом з чоловіком тішитись, дивлячись, як зростає їхня гордість і опора. А батьки загиблого? Не хочеться навіть і говорити про це... 24 роки...

Вразили слова сусідки, син якої святкував з покійним:

— А що йому лишалось робити? Мав же він якось вшанувати людей, які привітали його...

Людина щиро вірить, що алкогольні традиції — це святе... А що ж тоді життя? Невже воно не святе?

Минулого тижня наше селище також було в траурі: ховали 20-річного хлопця. Його життя забрав той самий страшний звір — алкоголь. Сусід на автомобілі у п'яному угарі збив його, відкинувши на 15 метрів в поле, і поїхав далі. Куди ж він поїхав? Водій, який поїхав, лишивши хлопця стікати кров'ю, святкував щось зі своїми друзями, віддаючи данину алкогольним традиціям. На ранок, коли міліція його підняла з ліжка, він нічого не розумів і не міг згадати. Та знесений передок його нової машини з салону і кров на капоті безмовно кричали про ще одну страшну жертву, принесену язичницькому богу Бахусу...

24 роки і 20 років... Просто немає слів...

Згадалась іще одна нещодавня резонансна подія, що сколихнула громадськість селища — п'яний водій збив п'ятьох юнаків та втік, а вони до ранку лежали і стікали кров'ю, в той час як водій бігав, ховався в лісі. З п'яти вижило лише двоє... Загинув онук моїх сусідів через паркан. Три безневинних життя...

Що ж то за звір такий — алкоголь? Чому таке трапляється? Що ж то за традиції алкогольні, які вбивають людей? Хто винен в цих смертях? Алкоголь? П'яні? Суспільство?

Відповідь не така очевидна і не така проста, як здається на перший погляд. З одного боку, людям ніхто «силою не заливав» і п'яними за кермо не саджав, а з іншого... Що бачить дитина, коли приходить у цей світ? Коли її виписують з роддому, то, звісно, зустрічають немовля родичі і друзі...

* * *

— Хто то нахилився і поцілував мене, обдавши триденним перегаром? А, це мій тато?

Коли ми приїхали додому, дядя Коля відкрив якусь цікаву пляшку з бульбашками, яка вистрелила, і почав розливати по бокалах. Які ж гарні та різнокольорові ті бульбашки! П'ють всі, навіть моя мама пригубила трошки... Якщо п'є мама, значить, це щось хороше. Всі відразу стали радісними! Цікаво, що ж це за рідина така, що з нею так весело, і настрій стає святковий?

Ось мені вже чотири роки, святкуємо Новий Рік, і знову в нас гості. На столі шампанське, горілка, вино, торти, багато солодкого і смачного... І правильно, яке ж свято без цього? Всі веселяться, танцюють, випивають, п'є навіть моя мама, яка робить це тільки на свята. Тільки от татко з дядьою Колею перепили, почали галасувати й трохи не побились. Ні, я так не хочу! Коли я підросту, я буду пити так, як моя мама: на свята і по трішки.

...Мені вже п'ятнадцять, я кожен день п'ю слабоалкогольні коктейлі та пиво з друзями. Це так весело і, зрештою, це ж не горілка. Пити пиво мене привчила моя дівчина, яка спитала, чи хочу я бути схожим на Кличків, які щодня рекламують його по телевізору. По телевізору ж гидоту пропагувати не стануть?.. А от горілку — ні-ні, я ні краплі. В мене перед очима приклад тата, який спився, і дяді Колі, якого недавно поховали — вмер від цирозу печінки. Під кінець життя він взагалі став бомжем, після того, як його покинула тітка Лєна. Ні, я не хочу бути таким, як він!

Я тільки що відсвяткував двадцять три роки. Я випиваю з друзями на свята і вихідні і останнім часом все частіше горілку. Вечорами дивлюсь футбол з пивом. Люблю спорт. Моя мама сумно поглядає на мене, але нічого не каже. А я п'ю від того, що в мене горе — дружина народила дитину-каліку. Лікар говорила колегам (а я почув), що це може бути від того, що ми з дружиною в період зачаття пили. Я їй не вірю, але п'ю, щоб заглушити ці слова, які набатом звучать в моїй голові...

...Двадцять вісім років. Померла моя бабуся, я продав її будинок і купив собі машину. Краще б я її не купляв... Сівши п'яним за кермо (обмивали машину), я збив молоду людину і втік. Цей юнак помер, а я в тюрмі.

Я не п'ю вже кілька місяців і почав потрохи приходити до тями. Люди, що зі мною зробив алкоголь?!

Навіщо я задивлявся на яскраву, привабливу рекламу пива? Чому я ходив по п'яних вечірках? Чому в мене дома святкували завжди з алкоголем? Невже ми не могли радіти життю без нього і веселитися з близькими і друзями без цієї отрути? Чи ж мало на нашій Вкраїні безалкогольних традицій і звичаїв? А пісень? Коли ми востаннє співали за столом «Ой, у вишневому садку»?

Мамо моя, мамо... Я тебе не виню ні в чому, ненько... Але моє падіння і мій алкоголізм почалися з першої чарки, яку я побачив у твоїх руках...

* * *

Ось так... Всі історії тих людей, які постраждали від цього звіра, різні і водночас подібні. Повірте, ніхто з них не хотів вбивати, ніхто не хотів лишати сиротами ні своїх дітей, ні чужих. Якби лише можливо було би побачити своє життя наперед... Якби ж це було можливо!

Матері, чоловіки, дружини, брати, сестри, дідусі, бабусі! Женіть зі своїх домівок цього злобного, лукавого змія, поки він не забрав Ваших близьких і рідних, поки він не прийшов за Вашим сином, донькою, онуком, чоловіком...

Не будьмо байдужими до цього жахливого ворога, який кожен день збирає свою страшну данину.

Пам'ятаймо: алкоголізм починається з першої чарки, побаченої в руках матері. Він починається з алкогольних традицій на свята, з поблажливого ставлення до вживання алкоголю.

Скільки нас лишилось? 44 з лишком мільйона? А де ж поділось ще майже десять мільйонів за якихось 20 років?

Давайте зупинимо цього звіра, поки він навіки не зупинив нас.

Олексій Іскендеров (м. Рівне)

Опубліковано: Лютий 2015 р.