Деякі українські медики всупереч науці замість промоції здорового та свідомо тверезого способу життя вперто пропагують вживання спиртовмісних речовин1, нібито, для «покращення здоров'я».
Інколи складається враження, що подібні заклики мають на меті посприяти скороченню населення України у віці 50 і більше років, яке й без того переживає глибоку демографічну кризу2.
На мою думку, рекомендувати важко хворим людям алкоголь означає відкрито бажати поглибленню їх хвороби, яка може привести до передчасної смерті. Але, до прикладу, один український медик — І.Сосін3 радить вживати алкогольні речовини людям, котрі пережили інфаркт4.
Розпочнемо з того, що інфаркт — це відмирання (або розрив) частини серцевого м'яза. Якщо відмирає крихітний м'яз — це мікроінфаркт, якщо відмирає велика частина серця — це загальний інфаркт. Причин цього недугу є дуже багато: від шкідливих звичок (алкогольно-тютюнові наркотики) до нервових стресів, від хронічної перевтоми до неправильного харчування. Інфаркту передує порушення правильного ритму роботи серця (аритмія, гіпертонія та стенокардія), як наслідок вище описаних факторів.
Виходячи з того, що багато ліків виготовляються на спиртовій основі, І. Сосін не відкидає вживання алкоголю після інфаркту у т.зв. «помірних» дозах, що може дозволити тільки лікуючий лікар. Але з другого боку, скористаюся нагодою заповнити лакуну знань професора. Спирт не є лікарським засобом. У медицині він використовується як дезінфекційний засіб, і в незначних концентраціях входить до складу деяких ліків як консервант або розчинник.
На моє переконання, «дозволити», а радше спонукати хворого вживати цю отруту може тільки та людина в білому халаті, яка через відсутність наукового, фахового та гуманного підходу не усвідомлює глибини покладеної на неї місії — лікування людей та сприяння оздоровленню суспільства. Якщо вже дискусія розгортається в такій площині, тоді виникає логічне запитання: чому лікарі не виписують подібні рецепти (з власним підписом та штампом!) пацієнтам перед самим інфарктом чи інсультом, або для «профілактики»?
Тверезий глузд мені підказує, що люди не нюхають кокаїн для зниження ризику наркоманії, і не воюють для зниження ризику війни; або не п'ють анальгіну, щоби знизити ризик головного болю, і т.д. Чому ж тоді «лікарі радять» вживати алкоголь для зниження ризику повторного інфаркту? Наскільки банальним є запитання, настільки ж банальною є відповідь: такі медики керуються не науковими даними, а почасти й самі вживають спиртовмісні рідини. Ось звідки береться впевненість рекомендувати людям алкоголь, у т.ч. хворим на серцево-судинні захворювання.
Таких лікарів-порадників у наш час дуже багато. До того ж, більшість медій фінансуються алкогольним бізнесом, тому читача не повинно дивувати, що в українській суспільній свідомості витає сила-силена міфів про рекомендований лікарями алкоголь. Справжній лікар — лікар за покликанням — ніколи не схвалить вживання спиртовмісних речовин у будь-якому вигляді та за будь-яких обставин, а буде пропагувати тверезість, і тільки тверезість.
Повертаючись до спиртовмісних ліків, варто згадати, що вони не вживаються у чистому вигляді цілими склянками чи бокалами. Їх приймають краплями розбавляючи водою, де концентрація етанолу стає мізерною та невідчутною на смак. То чи доцільним є так ґрунтовно підкреслювати наявність спирту в ліках, і таким чином виправдовувати вживання алкоголю?!
На вміло підтасоване запитання від журналіста — чим пояснюється «позитивна дія алкоголю» на організм після інфаркту — лікар упевнено відповів, що етанол підвищує рівень холестерину5 та запобігає формуванню тромбів, знижуючи ризик повторного інфаркту. Окрім цього, медик вважає, що через судинорозширювальний ефект алкоголь позитивно впливає на серце. Спробуємо розібратися.
На противагу професору, я оперую прописними істинами медицини, відомими людству більше ста років тому та викладеними у підручнику для шкільного читання. Холестерин — це жироподібна речовина, що приймає участь в утворенні вапняних та шлакових відкладень на стінках кровоносних судин, які звужують їх і спричиняють втрату еластичності6. Судини стають ламкими, дедалі більше втрачаючи здатність витримувати навіть найменші фізичні навантаження, і розриваються під «судинорозширювальною» дією алкоголю. У тій ділянці тіла, де судини найслабші, відбувається розрив із подальшим небезпечним для життя крововиливом7.
Лікар каже, що алкоголь запобігає утворенню тромбів. Але, цікаво, яких? Етанол, як хороший розчинник знімає відкладення холестерину на стінках судин. Але, коли алкоголь потрапляє у кров — змінюється її хімічний склад: він розщеплює жирову змазку еритроцитів8, завдяки якій вони відштовхуються. Після цього еритроцити починають злипатися, внаслідок чого утворюються тромби — склейки у вигляді виноградних грон. Тромби закупорюють кровоносні судини в місцях розгалуження. В результаті, наступає гіпоксія — кисневе голодування клітин з подальшим їх відмиранням, і розривання судин від кров'яного тиску.
Під дією алкоголю серце скорочується частіше — бл. 124 тис. разів на добу, замість природних 100 тисяч. Етанол руйнує тканини серця, що призводить до утворення мікрорубців. Відтак, в один момент серцевий м'яз може не витримати і розірватися — це інфаркт9. Мені не віриться, що в медичній академії немає енциклопедії!
Виходячи з вище сказаного, постає ряд логічних запитань: навіщо людині ще більше холестерину в крові? Про яке запобігання утворенню тромбів веде мову лікар? Хіба можна всупереч науці та здоровому глузду радити хворій людині вживати речовину, яка чинить таку пагубну дію на організм? Тоді на що в такий спосіб розраховує п. Сосін? На моє переконання — це злочин, і професору медицини повинно бути соромно за свої, м'яко кажучи, шкідливі для здоров'я поради!
Далі, медик вважає, що т.зв. «помірні» дози спиртних наркотиків після інфаркту поліпшують пам'ять, якість життя літніх людей та позитивно впливають на потенцію.
Цікаво, яким чином, на думку професора, може покращитися якість життя людини, котра після інфаркту вживає спиртні речовини? Абсурд, чи не так? Також не зрозуміло, до чого тут покращення потенції? Адже будь-яке збудження людини викликає прискорення серцевих скорочень, тим паче при статевих актах, тому це дуже небезпечно у післяінфарктному стані.
Найголовніше роз'яснення, якого уникнув лікар, стосується т.зв. «помірного» вживання алкогольних речовин. Медициною та собріологією10 ще на початку ХХ ст. було доведено: безпечних доз алкоголю не існує. Будь-яка кількість цієї речовини — це отруєння організму, тільки його міра регулюється кількістю вжитої отрути. Якщо людина вливає в себе 50 г. алкоголю — вона знищила частину свого організму на 50 грамів, якщо 100 г. — відповідно, на 100, і т.д. Тому, поняття «помірності», про яке говорить лікар у відношенні до алкоголю, є результатом викривленого погляду на складну проблему. Ні медицина, ані тверезий глузд не знають поняття «помірність» щодо алкоголю, адже наркотик «помірно споживати» не можливо. Помірно можна їсти, помірно відпочивати, помірно трудитись, і т.д. Але неможливо «помірно завагітніти», «помірно вбивати», «помірно красти», «помірно ґвалтувати», і т.д.!
Далі, медик каже, що організм літньої людини гірше засвоює алкоголь, аніж молодої, тому настійливо застерігає не перевищувати «помірність» його вживання. Також, лікар переконаний, що алкоголь покращує настрій людей літнього віку, вводячи її у стан «легкої ейфорії».
Можливо для професора медицини буде відкриттям, що «засвоєння алкоголю» (про яке він веде мову) є захисною функцією організму: якщо після прийому алкоголю спостерігається запаморочення, блювання, побіління шкіри, біль у животі тощо, то захисна реакція працює. А якщо цих симптомів немає — опірність організму до етанолу дуже низька. Ні вік, ані стан здоров'я не мають значення, оскільки від природи людина є тверезою.
При потраплянні алкогольної отрути в організм він залучає усі свої ресурси — енергію, ферменти, гормони тощо — на боротьбу з цією абсолютно чужою та шкідливою для життєдіяльності речовиною. Процес виведення алкоголю може тривати декілька тижнів. І якщо в цей період людина знову вливає в себе отруту, то нормальна робота мозку, печінки, серця та загалом усіх органів не відновлюється.
Я радий змозі поділитися з професором знаннями про те, що алкоголь викликає звикання, яке починається вже з першого його прийому. Кожна алкогольно залежна людина починала саме з малих, або т.зв. «помірних» доз. А коли, в нашому випадку, мова заходить про людей, які пережили інфаркт — це нонсенс. Виходить, лікар закликає хворих людей зіграти в «алкогольну рулетку»: випивка може обійтися серцевим нападом як легким переляком, а може й закінчитися смертю.
Згідно міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) стан сп'яніння кваліфікується як «психічні розлади та розлади поведінки, пов'язані із вживанням психоактивних речовин: F 10.0 — алкоголь; порушення свідомості, пізнавальної здібності, сприйняття, емоцій та поведінки». Алкоголь в одному ряді з героїном та кокаїном віднесений до НАРКОТИКІВ!
Тому, стан «легкої ейфорії» (про яку каже лікар) після прийому алкогольного розчину людиною — це процес відмирання мозкових клітин, про що було сказано вище, а ілюзорне «покращення настрою» протікає так. Коли мозкові клітини відмирають, мозок починає виділяти у кров гормони радості й щастя — дофамін, ендорфін та серотонін для компенсації сильного болю у голові. Саме тому, у стані будь-якого сп'яніння людина відчуває радість, легкість та задоволення. Через деякий час ейфорія проходить, і виникає бажання відновити цей наркотичний стан, тому людина стає агресивною. Прийом допінгу — алкоголю — стає головним бажанням. Так, працює механізм звикання до алкогольних наркотиків.
На питання про т.зв. «нешкідливу» дозу алкоголю для людського серця, яке пережило інфаркт, І. Сосін відповів, що це 20 грамів чистого алкоголю (спирту) щотижня. Лікар одразу вказав, звідки людина може отримати цю дозу: 11 г. — келих алкогольного вина, 13 г. — пляшка пивної отрути та 14 г. — порція міцнішого хімікату.
На мою думку, кожних таких 20 г. — це ще один цвях у серце людини, що пережила інфаркт, і якщо вона слідуватиме сценарію п. Сосіна, то не важко здогадатися, що це може закінчитися передчасною смертю. Причиною того стане алкоголь, який так настійливо рекомендує доктор медицини, хоча ніякої відповідальності за свої слова не несе.
Отже, можемо черговий раз переконатися, що згаданий лікар всупереч науковим даним поширює неправдиву інформацію про алкоголь. Така позиція людини може диктуватися її алкогольною залежністю, фінансовою зацікавленістю з боку власників алкогольного бізнесу або відсутністю знань про спиртовмісні речовини.
На мою думку, хто як не медики повинні першими закликати людей жити тверезо. Натомість, бачимо відверту алкогольну агітацію з боку окремо взятих працівників охорони здоров'я України. Вагомим чинником у поширенні тверезих цінностей є медії. Але більшість із них поширюють неправдиву інформацію про алкоголь, а стислий виклад змушує читача «проковтнути» написане, не задумуючись над ним. Мені дуже хочеться, щоби лікарі та працівники мас-медіа усвідомили, що вони причетні до формування поведінки сотень-тисяч людей, тому повинні нести відповідальність за кожне своє слово та кожну дію.
Сподіваюся, у недалекому майбутньому моя замітка допоможе лікареві Івану Сосіну та автору тієї статті Лесі Ясинчук зняти алкогольні окуляри, дозволить подивитися на сказані ними речі тверезими очима, усвідомити їх тверезим розумом, і, все-таки, поширювати правду про алкоголь.
Примітки
1. Всесвітня організація охорони здоров'я визнала алкоголь наркотиком ще у 1975 р. Тому, тут і далі в тексті таке, на перший погляд, загальноприйняте поняття як «алкогольні напої» замінено словами на кшталт «алкогольні речовини», «алкогольні отрути», «алкогольні хімікати», «спиртовмісні рідини» тощо. На думку автора, напоєм допустимо вважати поживну рідину, яка приносить користь людині, до прикладу, воду, сік, трав'яний чай. А шкідливі для людського організму рідкі сполуки, що за своєю природою є наркотиками, допустимо називати не інакше як наркотики, речовини, хімікати тощо.
2. В нашій державі 61,8% людей у віці 50 і більше років (а у нас це літній вік) страждають хронічними захворюваннями — надлишкова вага, гіпертонія, тахікардія, стенокардія, гіперхолистеринемія, інсульт, інфаркт та інші. (ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИСОКОГО РІВНЯ СМЕРТНОСТІ В УКРАЇНІ. — К.: ВЕРСО-04 — 2010. — С. 15.). У 2010 р. від хвороб системи кровообігу померло бл. 465 тис. осіб, у т.ч. 158 231 особа у віці 50 і більше років. (Статистичний щорічник України за 2010 рік. / За ред.О. Г. Осауленка. — К., 2011. — С. 340.). Згідно ще одного дослідження на 2002 р. названі вище хронічні захворювання займали 82% від усіх причин смертності в Україні, з яких серцево-судинні — 18,67% (Трагедія, якої можна уникнути. Подолання в Україні кризи здоров'я. Досвід Європи. — К., 2009. — С. 7.). За останніх 10 років населення України скоротилося на 3,1 млн. (Статистичний щорічник України за 2010 рік. — С. 328.).
3. Представлений як доктор медичних наук, професор Харківської медичної академії післядипломної освіти.
4. Кілька грамів не зашкодять // Газета Експрес. — №36, 5.04.2012 — 12.04.2012. — С. 1,3.
5. «Високий рівень холестерину» — один з 10-ти факторів ризику, займав 2-ге місце серед загального тягаря хвороб в Україні у 2009 р. (Трагедія, якої можна уникнути. — С. 10.).
6. Мовою медицини — атеросклероз та гіперхолистеринемія.
7. Мендельсон А.Л. Учебник трезвости. — СПб, 1913. — С. 64.
8. Червоні кров'яні тільця, корті доносять кисень до клітин.
9. Мендельсон А.Л. Учебник трезвости. — С. 62-63.
10. Від лат. Sobrietas — тверезість, наука про тверезий спосіб життя.
Опубликовано: Май 2012 г.
