Офіційний сайт руху

1990. Хто кому позаздрить?

Коли взнаєш з газет, що третина шляхово-транспортних пригод пов'язана із вживанням спиртного, то сприймаєш це по-одному. Та зовсім інакше почуваєш себе, коли раптово дізнаєшся, що твого родича збила машина, за кермом якої був нетверезий водій, а сам родич з поламаними ребрами й травмованою головою й печінкою потрапив без свідомості до лікарні. Коли лікарі не виключають найгіршого щодо нечужої тобі людини — то можете собі уявити, як сприймається це...

Так і хочеться гукнути: «Схаменіться, люди добрі! Живіть, як і народилися, — тверезо, без наркотиків!» Та облишмо емоції. Облишмо слова умовляння тих, хто не є прихильником тверезості. За п'ять років активної участі в тверезницькому русі я переконався, що однією пропагандою алкоголізацію не тільки не подолати, а навіть і не зменшити. Як і одними заборонами.

Примусово, кажуть, тверезим не будеш. Та ось як нині бути тим, хто є тверезник не під чиїмось тиском, а свідомо, переконано? Одних переконала хвороба. Інших — релігія. Щодо мене особисто, то я, не належачи ні до перших, ні до других, у всіх ситуаціях прекрасно обходжуся без алкоголю, не купую і не пропагую його, не вживаю сам і не пригощаю інших. І знаю інших таких людей.

Що ж робити тверезнику, щоб не бути «білою вороною»? Спілкуватися з прихильниками тверезості, читати тверезницьку пресу. Це, повірте, цікаво й дає моральне задоволення. Об'єднуватися на неформальній основі нам дає Статут Українського товариства тверезості та здоров'я, затверджений республіканською конференцією в жовтні. Я був делегатом конференції і виступав в обговоренні проекту Статуту. Деякі мої пропозиції були прийняті. Це положення про те, що одним з завдань Українського товариства тверезості та здоров'я є викриття антинаукових поглядів прихильників помірного або «культурного» пиття. Записано також у Статуті, що участь у підготовці і проведенні заходів є правом члена Товариства (а не обов'язком, як передбачав офіційний проект). Цікаво, що ці положення були в обох альтернативних проектах Статуту, розроблених в клубі тверезості «Аметист» міста Києва і в Іршавській райраді ДТБТ. Це свідчить, що вони відповідають назрілим потребам тверезницького руху.

Серед прихильників тверезості розповсюджуємо видану Республіканською радою УТТЗ газету «Розмова» — без індексу, без офіційної реєстрації, без передплати. І малим тиражем. Тому чи не єдиним вікном до кваліфікованого висвітлення проблем отверезення нині залишається журнал «Трезвость и культура». Незабаром він вже виходитиме під новою назвою «Счастье» («Трезвость и культура») як незалежне видання, засновником якого зареєстровано трудовий колектив редакції.

96 примірників тверезницького журналу передплачено в районі на 1991 рік. А це 41 процент від рівня минулорічної передплати (було 236 примірників). У нинішніх умовах порівняно з іншими виданнями і районами це непогано. Та результати передплати на журнал були б ще кращими, якби всі члени Товариства тверезості та здоров'я провели її так, як голови первинних осередків УТТЗ М.В. Ломага з Броду і Ю. Й. Крученик з Білок. Ці два села дали третину районної передплати журналу. Об'єднання на неформальній основі його читачів допоможе зберегти основу тверезницького руху, як це зроблено у Броді і Білках.

Будучи депутатом Брідської сільської Ради, М.В. Ломага проявив ще одну ініціативу. Справа в тому, що 7 жовтня «Медицинская газета» повідомила, що Комітет Верховної Ради СРСР з охорони здоров'я народу і Центральна рада ВДТБТ організували і провели в Москві зустріч групи народних депутатів СРСР, союзних республік і місцевих Рад, на якій депутати, стурбовані погіршенням алкогольної ситуації в країні, вирішили створити Всесоюзний депутатський клуб «Трезвость». Альтернативний варіант його назви — «Возрождение». Михайло Васильович відгукнувся на Звернення ініціативної групи депутатів і висловив бажання взяти участь у створенні й роботі депутатського клубу. Депутати-учасники клубу вестимуть роботу по утвердженню тверезості як однієї із загальнолюдських цінностей, як важливої умови і складової частини здоров'я нації, духовного розвитку людини. Вони добиватимуться розробки та прийняття на всіх рівнях державного управління комплексних програм формування здорового способу життя.

До речі, ідея об'єднання дій депутатів-тверезників вперше стала втілюватись саме на Україні. В червні цього року в Києві відбулася зустріч ініціативної групи депутатів різних рівнів, серед яких були й народні депутати Української РСР М.А. Голубець зі Львова, В.Я. Данчевський з Мукачева, Є.А. Новицький з Івано-Франківська, С.В. Остроущенко з Одеси. У Зверненні до народних депутатів України вони закликали їх при вирішенні різноманітних питань соціально-економічного розвитку республіки зважати на необхідність врахування згубності вживання алкоголю та інших наркотиків. А також запропонували створити в складі Комісії Верховної Ради УРСР з питань здоров'я людини підкомісію тверезого способу життя.

...Невпинно тече час. Наслідуючи приклад батьків, діти більшості з нас поповнять ряди помірно випиваючих. Частина дітей, глянемо правді в очі, приречені заалкоголізованим суспільством на фізичну й розумову відсталість. І тільки в небагатьох із нас вистачить розуму, відповідальності, громадянської мужності виховати дітей тверезниками. Прийде час — і одні з нас позаздрять іншим. Хто кому?.. Задумайтесь над цим, люди!

М. ПАРАНИЧ,
відповідальний секретар
Іршавської районної ради
Українського товариства тверезості та здоров'я,
делегат II республіканської конференції УТТЗ.

Газета «Нове життя» (Іршава),
29 листопада 1990 р., №141(5575), рубрика «За тверезість та здоров'я».

Опубліковано: 1990 р.