Коли взнаєш з газет, що третина шляхово-транспортних пригод пов'язана із вживанням спиртного, то сприймаєш це по-одному. Та зовсім інакше почуваєш себе, коли раптово дізнаєшся, що твого родича збила машина, за кермом якої був нетверезий водій, а сам родич з поламаними ребрами й травмованою головою й печінкою потрапив без свідомості до лікарні. Коли лікарі не виключають найгіршого щодо нечужої тобі людини — то можете собі уявити, як сприймається це...
Так і хочеться гукнути: «Схаменіться, люди добрі! Живіть, як і народилися, — тверезо, без наркотиків!» Та облишмо емоції. Облишмо слова умовляння тих, хто не є прихильником тверезості. За п'ять років активної участі в тверезницькому русі я переконався, що однією пропагандою алкоголізацію не тільки не подолати, а навіть і не зменшити. Як і одними заборонами.
Примусово, кажуть, тверезим не будеш. Та ось як нині бути тим, хто є тверезник не під чиїмось тиском, а свідомо, переконано? Одних переконала хвороба. Інших — релігія. Щодо мене особисто, то я, не належачи ні до перших, ні до других, у всіх ситуаціях прекрасно обходжуся без алкоголю, не купую і не пропагую його, не вживаю сам і не пригощаю інших. І знаю інших таких людей.
Що ж робити тверезнику, щоб не бути «білою вороною»? Спілкуватися з прихильниками тверезості, читати тверезницьку пресу. Це, повірте, цікаво й дає моральне задоволення. Об'єднуватися на неформальній основі нам дає Статут Українського товариства тверезості та здоров'я, затверджений республіканською конференцією в жовтні. Я був делегатом конференції і виступав в обговоренні проекту Статуту. Деякі мої пропозиції були прийняті. Це положення про те, що одним з завдань Українського товариства тверезості та здоров'я є викриття антинаукових поглядів прихильників помірного або «культурного» пиття. Записано також у Статуті, що участь у підготовці і проведенні заходів є правом члена Товариства (а не обов'язком, як передбачав офіційний проект). Цікаво, що ці положення були в обох альтернативних проектах Статуту, розроблених в клубі тверезості «Аметист» міста Києва і в Іршавській райраді ДТБТ. Це свідчить, що вони відповідають назрілим потребам тверезницького руху.
Серед прихильників тверезості розповсюджуємо видану Республіканською радою УТТЗ газету «Розмова» — без індексу, без офіційної реєстрації, без передплати. І малим тиражем. Тому чи не єдиним вікном до кваліфікованого висвітлення проблем отверезення нині залишається журнал «Трезвость и культура». Незабаром він вже виходитиме під новою назвою «Счастье» («Трезвость и культура») як незалежне видання, засновником якого зареєстровано трудовий колектив редакції.
96 примірників тверезницького журналу передплачено в районі на 1991 рік. А це 41 процент від рівня минулорічної передплати (було 236 примірників). У нинішніх умовах порівняно з іншими виданнями і районами це непогано. Та результати передплати на журнал були б ще кращими, якби всі члени Товариства тверезості та здоров'я провели її так, як голови первинних осередків УТТЗ М.В. Ломага з Броду і Ю. Й. Крученик з Білок. Ці два села дали третину районної передплати журналу. Об'єднання на неформальній основі його читачів допоможе зберегти основу тверезницького руху, як це зроблено у Броді і Білках.
Будучи депутатом Брідської сільської Ради, М.В. Ломага проявив ще одну ініціативу. Справа в тому, що 7 жовтня «Медицинская газета» повідомила, що Комітет Верховної Ради СРСР з охорони здоров'я народу і Центральна рада ВДТБТ організували і провели в Москві зустріч групи народних депутатів СРСР, союзних республік і місцевих Рад, на якій депутати, стурбовані погіршенням алкогольної ситуації в країні, вирішили створити Всесоюзний депутатський клуб «Трезвость». Альтернативний варіант його назви — «Возрождение». Михайло Васильович відгукнувся на Звернення ініціативної групи депутатів і висловив бажання взяти участь у створенні й роботі депутатського клубу. Депутати-учасники клубу вестимуть роботу по утвердженню тверезості як однієї із загальнолюдських цінностей, як важливої умови і складової частини здоров'я нації, духовного розвитку людини. Вони добиватимуться розробки та прийняття на всіх рівнях державного управління комплексних програм формування здорового способу життя.
До речі, ідея об'єднання дій депутатів-тверезників вперше стала втілюватись саме на Україні. В червні цього року в Києві відбулася зустріч ініціативної групи депутатів різних рівнів, серед яких були й народні депутати Української РСР М.А. Голубець зі Львова, В.Я. Данчевський з Мукачева, Є.А. Новицький з Івано-Франківська, С.В. Остроущенко з Одеси. У Зверненні до народних депутатів України вони закликали їх при вирішенні різноманітних питань соціально-економічного розвитку республіки зважати на необхідність врахування згубності вживання алкоголю та інших наркотиків. А також запропонували створити в складі Комісії Верховної Ради УРСР з питань здоров'я людини підкомісію тверезого способу життя.
...Невпинно тече час. Наслідуючи приклад батьків, діти більшості з нас поповнять ряди помірно випиваючих. Частина дітей, глянемо правді в очі, приречені заалкоголізованим суспільством на фізичну й розумову відсталість. І тільки в небагатьох із нас вистачить розуму, відповідальності, громадянської мужності виховати дітей тверезниками. Прийде час — і одні з нас позаздрять іншим. Хто кому?.. Задумайтесь над цим, люди!
Опубліковано: 1990 р.
