Офіційний сайт руху

1987. Викорінення пияцтва — позиція тверда

Після річної перерви у продовольчий магазин села Броду завезли ящики з горілкою, лікером і вином. Порушення юридичних норм тут немає. Згідно рішення райвиконкому від 17 лютого у цій торговій точці дозволено продавати спиртні. Строк безалкогольного три-місячника зійшов ще у травні. І в наступні вісім місяців тут не було продано жодної пляшки спиртного.

Коли до продмагу привезли 60 ящиків горілки, завідуюча Г.В. Попович категорично відмовилася прийняти її. Сказала:

— План виконую і без горілки. У магазині тепер порядок. Спеціального приміщення для продажу алкоголю немає.

І не підписала накладну. Горілку ту прийняли в Колодному.

Недавно у селі відбулися збори пайовиків споживчої кооперації. На них любителі спиртного висловили незадоволення, що завідуюча продмагом відмовляється торгувати спиртним. З присутніх членів товариства боротьби за тверезість її підтримав лише пенсіонер, ветеран Великої Вітчизняної війни М.П. Керечанин:

— Не треба нам отрути, — сказав він.

— Пий ліки, а нам треба вино і горілку, — кинув хтось репліку.

Як не дивно, голова виконкому Брідської сільської Ради народних депутатів А. С.Огар та секретар партійної організації Брідської восьмирічної школи, вчитель М.Г.Сийкельгіді, які мали б виступати пропагандистами тверезого способу життя, виявилися прибічниками «культурних» випивок. Це викликає велике незадоволення у керівників виробничих підрозділів та трудівників радгоспів «Червоний партизан» і «Карпати», розташованих на території сільради.

А вже через день у продмаг привезли в ящиках спиртне, незважаючи на те, що завідуюча Г.В. Попович знову категорично відмовилася прийняти його.

Адміністрація Ільницького об'єднання підприємств торгівлі примушує її торгувати спиртними в магазині, де немає ніяких умов. Хіба не знає цього директор об'єднання І.М. Бабинець?

У розмові І.М. Бабинець сказав:

— Мені особисто горілка не потрібна. В січні ми недопродали спиртного на 18 тисяч карбованців. І за це критикували нас на засіданні правління облспоживспілки.

— Хіба оцінка діяльності підприємств торгівлі здійснюється з врахуванням кількості проданої алкогольної продукції? — запитав я. — Невже ще й тепер доводять план продажу спиртного?

— Ні, не доводять.

— Звідки ж тоді ця цифра — 18 тисяч карбованців?

— План товарообороту на січень нам довели такий: загальний — 866 тисяч карбованців, у тому числі без спиртних — 756 тисяч. Між цими цифрами різниця — 110 тисяч. На цю суму повинні були продати алкоголю, а продали лише на 92 тисячі. Ситуація в Броді така: при наявності офіційного дозволу на торгівлю алкоголем торгівля вже майже рік не здійснюється через свідому позицію активістів комісії по боротьбі із пияцтвом і товариства боротьби за тверезість. Брідська бригада стала кращою в радгоспі «Червоний партизан». Разом з тим у селі активізувалися і супротивники боротьби за тверезість, які, взявши на озброєння практику «культурного» випивання, всіляко намагаються знов зробити алкоголь доступнішим.

І тут би сказати своє слово членам обох первинних організацій товариства боротьби за тверезість села. Але більшість з них зайняла очікувальну позицію.

Тверезників у Броді немало. Але не всі ще стали борцями за тверезість.

...А поки що на складі поруч з продмагом лежать ящики із спиртним. Стоять незайманими. Куди проляже їх дальший шлях: залишаться в Броді, чи повернуться на базу?

М. ПАРАНИЧ,
відповідальний секретар районної Ради
Всесоюзного добровільного товариства боротьби за тверезість.

PS: Коли матеріал був підготовлений до друку, редакцію повідомили, що горілку оту зі складу вивезли.

Газета «Нове життя» (Іршава), 5 березня 1987 р.

Опубліковано: 1987 р.