Офіційний сайт руху

В очікуванні свята

Незабаром Новий рік. Всі ми живемо в очікуванні свята. Щоб його створити, важко працюємо в будні. Потім ретельно готуємось: підбираємо одяг, робимо зачіску та макіяж, готуємо вишукані страви, не жалкуючи грошей. Намагаємось гарно виглядати, бути гостинними і щедрими господарями. Та чомусь після свята найчастіше отримуємо розчарування, якийсь незрозумілий осадок у душі.

Після першого застілля чоловікам вже все одно до жіночих зачісок, вбрання. Після другого — взагалі байдуже до них. А після третього — гості часто вже забувають, чого вони тут взагалі зібралися. І добре, якщо все закінчиться мирно. Наступного дня після такого «святкування» ніхто не почувається краще. І ступінь важкості, фізичної та моральної, залежить від кількості випитої алкогольної отрути.

Укр. тлум. Словник:

Свято — день або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати.

Урочистий — який відзначається значимістю, важливістю, сповнений величі, який викликає почуття піднесеності, супроводжується певним церемоніалом.

Певним церемоніалом... Від суті останніх слів, від того, що саме вкладає в них суспільство, і залежить та значимість, важливість, велич і піднесеність свята. І, звичайно, наш настрій: чи отримаємо ми очікувану радість.

В певний період історії нашого народу певні сили зробили все для того, щоб основним церемоніалом всіх наших свят став ритуал отруєння алкогольними розчинами, як то шампанське, вино, коньяк і т. д. і т. п. Було кинуто на це великі ресурси. Мабуть, дехто дуже зацікавлений у цьому. Тому тепер майже у кожній пісні оспівується бокал вина чи шампанського, процес чи наслідок алкогольного ритуалу:

Напилася я пьяна,

Не дойду я до дома...

Майже кожен художній фільм переконує нас у тому, що самоотруєння молоді та жінок алкоголем та тютюном — це нормальне явище. Не говорячи вже про відкриту рекламу. Більше того, нас переконують, що це наша давня добра традиція. Але якби ми мали таку традицію, наш народ вимер би раніше, як американські індіанці.

За статистикою, на початку ХХ ст. споживання чистого спирту на душу населення — 3 літри.

На початку ХХІ століття — 20 літрів.

І не варто тішити себе думкою, що ви п'єте щось краще, дорожче, ніж інші. Суть цих так званих «напоїв» одна — алкогольний яд (С2Н5ОН). Чи не думаєте ви, що виглядаєте краще, бо п'єте менше, « культурно», «символічно»?

Одна маленька дівчинка сказала про це: «Менше випив — трішки дурний, більше випив — більше дурний».

А як же наші діти? Ми забули про те, що в усьому показуємо їм приклад. Ставити на стіл пляшку, особливо у великі свята — це все одно, що перебігати дорогу в непризначеному місці (либонь пронесе), залишивши при цьому свою дитину спостерігати на іншій стороні дороги (либонь не побіжить за мною).

Кількість населення в Україні стрімко зменшується (за 20 років з 52 млн. до 46), а вибір алкогольної продукції на полицях магазинів та кількість випитого зростає. Ми маємо усвідомити, що це зростання відбувається за рахунок наших дітей. Потрібно негайно розірвати у своїй свідомості цей ланцюжок: свято — алкогольне одурманювання.

Тверезе свято — це велика радість людського спілкування, поєднання душ у проспіваній разом пісні, виконаному танці. Це справжній відпочинок, що дає великий заряд енергії на довгі трудові будні. Доки ми всього цього не усвідомимо, доти алко— і наркобізнес буде все більше засмоктувати у своє болото наших дітей — найдорожче, що у нас є. А поки що ми живемо в очікуванні свята...

Голова ГО «Твереза Козятинщина» Юхимець Наталія.

Опубліковано: 2011 р.