Ми живемо не тільки в одній з найбільш п'яних країн світу. Україна — єдина держава в Європі, де немає реально діючого державного реабілітаційного центру. Натомість 128 лікувально-профілактичних установ і 34 неурядові організації реалізують так звані метадонові і бупренорфінові програми: наркозалежних «лікують» важким наркотиком, який у декілька разів сильніший, ніж героїн.
За офіційною версією, переслідується мета соціалізації наркоманів і припинення ними внутрішньовенного введення наркотиків. Що ж являють собою ці програми насправді? Позбавлення від залежності під наглядом лікаря чи зростання кримінальних справ і числа людей з початковою стадією залежності, підсаджених на «лікування» і приречених на смерть?
Оскільки суспільство негативно ставиться до легального розповсюдження наркотиків, міжнародні структури використовують у своїй діяльності медичний термін «замісна терапія». Нещодавно його вдосконалили, додавши слово «підтримуюча» — ЗПТ. Таке формулювання задовольняє і наркоманів, і їхніх батьків: перші отримали легальний доступ до психотропних речовин, які підтримують їх у стані наркотичного сп'яніння, а останні думають, що їхні діти справді лікуються від наркозалежності.
Масштабне впровадження ЗПТ розпочалося в Україні з грудня 2006 р: МОЗ наказало у найкоротший термін визначити перелік її виконавців — наркологічні медичні установи, протитуберкульозні диспансери та низка інших організацій. 1 березня 2012 р. в Україні налічувалося 6678 пацієнтів ЗПТ, що на 562 особи більше, ніж 1 січня 2011 р.
У звітах ООН неодноразово підкреслювалося, що запровадження метадонових програм спричиняє зростання в країні метадонових наркоманій. За даними ECAD (Європейські міста проти наркотиків) за 9 років існування метадонової програми у Швеції померло 33% її учасників, а 69% продовжували вчиняти злочини. За час дії аналогічних програм у Литві кількість наркоманів там зросла у 8 разів.
В 90-ті роки метадон як замінник героїну застосовувався й у Росії, але після внесення його до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, що підлягають контролю...», перестав використовуватися. Причини — швидкий розвиток звикання і вживання його з метою отримати наркотичне задоволення.
З 1998 року метадон на території Росії більше не дозволяється використовувати у лікувальній практиці. Академік Е.А. Бабаян назвав замісну терапію замаскованою легалізацією наркотиків.
Наприкінці минулого року Глобальний фонд виділив Україні антиснідівські 305 000 000 доларів з обов'язковою умовою: впровадження метадонової програми. Сьогодні міжнародні фонди чинять тиск на Державний департамент виконання покарань, вимагаючи введення ЗПТ у виправних закладах.
Беручи іноземні подачки, держава по суті відгородився від людей, які потрапили в біду, керуючись такою фразою: «Ось тобі таблетка, і помри».
Я не є запеклим ворогом замісної терапії як такої: у деяких випадках без неї не можна обійтися. Але впровадження метадону може закінчитися крахом України як держави: тисячі українців будуть позбавлені будь-якого шансу позбутися залежності. Адже метадон викликає звикання з першого разу, а його застосування призводить до довічної інвалідності.
Опубліковано: Березень 2013 р.
