Офіційний сайт руху

Мені потрібна сміливість

Мені потрібна сміливість!

Я випиваю щось таке дуже неприємне на смак. В моїй голові з'являються імпульси. Я стаю сміливішою.

Мені потрібна впевненість!

Уже друга чарка цієї гидоти потрапляє всередину мене. Я тепер вільно рухаюсь і почуваю себе впевненіше. О так! Я переборола свій страх, свою несміливість і невпевненість в собі.

Але я хочу ще. Тепер мені потрібні сили, щоб щось робити. Я далі п'ю... Поволі я втрачаю контроль над собою і відчуваю непереборну силу в собі. Я можу все — жодних комплексів. Так! О так! Я десь далеко звідси, тепер я можу зробити все, що я так давно хотіла, тепер мені ніхто не завадить. Мій світ — це я; важко сказати, що ще, але чогось надміру приємного.

Я не хочу, щоб цей стан колись закінчився, тому я п'ю цю речовину далі... Мені й надалі приємно, але тут раптом я втрачаю цілковитий контроль над собою, мене охоплює відчуття втоми, страху, огиди, смутку. Мій фізичний стан значно погіршується. Мене починає нудити... О ні! Мені дуже погано...

Я повертаюсь до реальності.

Мені соромно. Що я натворила? Я ж знала, що так буде! Навіщо я пила? Сором зараз з'їсть мене! Жахливий головний біль і відчуття спустошеності охоплюють мене зранку. Я не можу посміхатись, радіти життю, в мене зник здоровий апетит і я ніяк не можу втамувати спрагу. Я не можу творчо мислити і вирішити елементарну проблему.

Я на деякий час зруйнувала свій внутрішній світ! Мене все дратує — будь-що не влаштовує мене, я на все реагую агресивно. Я в світі втоми і одноманітності. Я не помічаю як гарно світить сонце, як мені посміхаються люди, як мене вітає природа. Я втратила ще один день втіхи і насолоди.

Я... !.. !.. !!!!!

Сотні криків в моїй душі. Я розгубилась! Чому я це зробила? Комплекс неповноцінності, невпевненості в собі? Багато внутрішніх криків і замкнені двері при виході емоцій та почуттів? Чому так? Хіба я в цьому винна?

Я ж така як та інші!

Саме так. Така як та інші в нашому закомплексованому суспільстві, яке живе традиціями і нормами минулого, не рухаючись вперед, не шукаючи нічого нового; яке живе не для своєї насолоди, а прагне показати щось “крутіше”, і зовсім непритаманне собі.

Українці перетворилися на сіру, одноманітну, покірну масу, яка просто звикла жити у багні і не хоче звідти вилазити. Нові прогресивні ідеї і думки висміюються і піддаються нещадній критиці! Ми не бачимо нічого нового! Ми майже нічого не створюємо, тільки користуємося досвідом та надбанням минулого.

Ганьба!

Ми живемо уже в третьому тисячолітті. Пора змінитись!

Уже давно прийшла пора стати іншими!

Аліна Панчошник, м. Львів

Опубліковано: 2009 р.

Можливо, Вас також зацікавить:

2011: Повернення до себе

2011: Чемпіон

2011: Дивлячись в обличчя демонам

9 грудня 2010: Сказка о будущем