Офіційний сайт руху

Про трьох братів (сучасна казка)

Жили собі заможні чоловік та жінка. Мали вони трьох синів, добрих та вродливих... Та з часом батько почав помічати за старшим сином недобру звичку...

Не в прадавні часи і не в далекому царстві, а тепер — поряд із нами — жили собі заможні чоловік та жінка. Мали вони трьох синів, добрих та вродливих. Двоє розумних, а третього за дурника вважали. Нічого не шкодували батьки для своїх дітей. Та з часом батько почав помічати за старшим сином недобру звичку, чи то якусь незнану йому хворобу: дуже часто той вживав пиво, шампанське, вино, коньяк і т. п., а відтак ставав лінивим, розсіяним і байдужим. За великі кошти почав запрошувати батько до своєї оселі різних лікарів. Нічого вони не могли вдіяти. Тоді стали шукати всіляких мудреців.

Перший знаний мудрець після знайомства виніс свій вердикт. Він говорив, що вся проблема їх сина, як і багатьох інших молодих людей, у тому, що він «не знає міри» у вживанні алкоголю. От чоловік і взявся навчити всіх трьох братів цієї міри. Щодня вчений муж прописував, скільки можна вжити вина, пива, горілки і т. п., коли та як це все ковтати. Одним словом, вчив «культури пиття».

Коли ж сини пройшли такий курс занять, батько покликав їх до себе та запитав про успіхи.

— Думаю, цей вчитель має рацію, — говорив старший, — нам і надалі потрібно вчитися культурі пиття. Середній погодився із ним.

Та «успіх» старшого сина було помітно одразу: він зовсім став байдужим, перестав слідкувати навіть за своїм зовнішнім виглядом. Культура пиття відібрала у нього саме поняття про культуру. З сумом помітив батько, що і середущий син своєю поведінкою став нагадувати старшого.

Заговорив менший, якого всі вважали дурником.

— Відгадайте загадку. Якщо ковбаса зіпсувалася або погнило яблуко, то яка доза такого продукту буде корисна для нормальної людини?

— Знову ти зі своїми дурними загадками, — зарепетували брати, — звичайно, ніяка. Хто ж буде їсти гнилий продукт?

— То чому ж цей вчитель хоче знайти якусь корисну міру вживання зіпсованого соку? Адже вино — це зіпсований сік. Я думаю, що простіше вилляти всю цю гидоту і не мати мороки.

— От дурний. Як то вилляти?!

Прибув до їх оселі інший мудрець. Цей говорив, що вся біда в тому, що люди вживають неякісні напої. Він довго розповідав, з яких саме сортів винограду потрібно робити «найкраще» та «найкорисніше» вино, як правильно варити пиво та горілку, як вибрати «найцілющіший» коньяк і т. п. У кінці занять він запропонував дуже дорогі, але «дуже корисні» вина свого особистого виробництва та пиво із власної пивоварні.

Знову покликав батько синів, аби дізнатися про результат навчання. Обидва старші сини дуже хвалили ці «фірмові напої» такого знаного мудреця і запевняли, що саме тепер вони відкрили для себе істину вина. Але з сумом помітив батько, що сини все більше ставали схожими на звичайних п'яниць.

— А що ти думаєш з приводу якості алкоголю, про яку говорить цей вчитель? — запитав батько у меншого сина, не надіючись втім отримати якусь розумну відповідь.

— Як ти, батьку, думаєш, який яд якісніший: той що вбиває одразу чи той, що повільно?

— Та хіба ж може бути якісний яд?

— От і я думаю, чому цей мудрець шукає якість у яді? Подивись, як алкоголь вбиває твоїх синів! А скільки він вбив людей навколо, скільки скалічив! Адже це яд. Коли ми виллємо геть усю цю гидоту, тоді скінчаться наші проблеми.

— А що ж про нас люди подумають? Ніхто тоді до нас не прийде, ніби ми якісь хворі чи бідняки.

Запросили вони третього мудреця. Усі проблеми людства він пов'язував із зірками. Коли і що пити, з ким, чим закушувати — потрібно знати. Виявляється, це ціла складна наука. Вчитель по три дні і три ночі складав для кожного з братів «астрономічний календар правильного вживання спиртного». Тепер вони кожен свій крок повинні були звіряти з цим календарем.

Після місяця таких занять прийшли брати до батька розповісти про свої успіхи.

— Це дуже складна наука, батьку, нам ще довго потрібно її вивчати, — бідкалися старші брати.

— А що ти про це скажеш? — запитав чоловік у найменшого сина.

— Так, — погодився той, — дуже складна, і навряд чи хто-небуть взагалі в змозі опанувати цю «науку». Адже сам вчитель, найвірогідніше, її не розуміє. Але мої брати досягли деякого успіху. Поглянь, батьку, як вони тепер схожі на свого вчителя, що, мабуть, колись добряче вдарився головою об стовп і після того кругом бачить одні зірки. Вони тепер так само не бачать нічого навколо себе, до всього та всіх їм байдуже.

Я втретє прошу: давайте винесемо з дому і виллємо всю цю смердючу, гірку, бридку отруту. Адже це так просто! Нехай брати мої знову будуть такими ж здоровими, чуйними, добрими, як раніше. Нехай вони знову радітимуть життю.

Батько замислився. Важко було йому дивитися на своїх старших синів, але він боявся порушити давно прийняті у домі звичаї. Боявся жити не так, як всі його друзі, знані та шановані в суспільстві люди. «А як же ми справлятимемо Дні народження? Чи прийде хтось до нас, якщо на столі не буде вина чи коштовного коньяку? А як же Новий рік без келиха шампанського?!».

Батько думав так довго, так довго бовтав у голові ці келихи, що захворів.

Дружина хвилювалася за його здоров'я та майбутнє своїх синів. Вони порадилися та вирішили, що пора вже їх одружувати. Звернулися батьки до синів, питаючи, що вони про це думають.

Старший, замість того, щоб шукати наречену, став розповідати про те, як саме він хоче відсвяткувати весілля. Парубок мріяв зібрати багато друзів та пригостити їх найдорожчими та найкращими (як він вважав) напоями. Одним словом, «пир на весь мир».

Середній став вираховувати по зірках, коли йому краще одружитись, де шукати свою наречену, ким за східним календарем вона має бути і т. п.

Найменший погодився одружитись. Йому давно подобалась одна дівчина, гарна, добра та привітна.

— Але чи погодитеся ви на мою одну умову? Весілля наше має бути цілком тверезим. Я завжди про це мріяв. Та й наречена моя також.

Нікуди дітись, мусили батьки погодитися з найменшим сином. Бо яким би дивним не видавався їм його вибір, від старших синів вже годі було чекати якогось путнього рішення.

От прийшов день весілля. На превелике здивування батьків, до їх найменшого сина прийшло дуже багато друзів. А молода вродлива наречена ввійшла у двір в оточенні кількох десятків подружок. Всі у вінках та вишиванках, вони співали, жартували та щиро вітали молодих.

До пізньої ночі у дворі не стихала музика, танці, співи та жарти. Столи ломилися від смачних наїдків, соків, різних заморських фруктів. Не було лише одного — алкогольного яду, що до цих пір отруював життя цієї чудової сім'ї.

Батько був настільки вражений цим чудовим весіллям, що одразу ж погодився винести з хати та вилляти в яму весь алкоголь. Незабаром він одужав, а старші брати, назавжди позбувшись шкідливих звичок, знову стали такими ж, як і раніше, працьовитими, добрими та чуйними.

Вони вже також знайшли собі наречених. Так що ми незабаром матимемо змогу побувати і на їхніх тверезих весіллях.

Наталія Юхимець

Опубліковано: 14 березня 2015 р.