Вважається, що люди п'ють нібито для веселощів. Прийом невеликих доз алкоголю й справді може знижувати стриманість, «розв'язувати язика» і створювати деякі умови для веселощів у людей із загальмованими реакціями. Це пояснюється тим, що алкоголь, швидко всмоктуючись з травного каналу у кров, діє перш за все на клітини вищих центрів нервової системи (у корі головного мозку), спричиняючи їх параліч. Тому у стані сп'яніння втрачаєтся контроль над своєю поведінкою, а звідси — надмірна балакучість, легковажні вчинки, самохвальство і почуття самодовольства.
Однак природна веселість, сміх тверезої людини приносить їй незрівнянно більше радості та користі, ніж веселощі й сміх людини, що вживає алкоголь. Веселість останньої є збудженням, що викликане наркозом під впливом наркотику, тому за своєю цінністю в сенсі впливу на нервову систему воно багато в чому поступається веселощам тверезих людей.
Поширена думка про збуджуючу, підкріплювальну й оживляючу дію алкоголю. Вона ґрунтується на тому спостереженні, що в п'яних помічається голосна мова, балакучість, жестикуляція, прискорення пульсу, рум'янець, відчуття теплоти у шкірі. П'яний стає розв'язаним, схильний жартувати, заводити дружбу з ким попало. Пізніше він стає некритичним, безтактним, починає голосно кричати, співати, шуміти. Його вчинки імпульсивні, необдумані. Ці явища пояснюються паралічем певних частин мозку. До паралічних явищ у психічній сфері належить також втрата тонкої уважності, здорового судження й мислення.
Психологічна картина людини в такому стані нагадує маніакальне збудження. Алкогольна ейфорія виникає внаслідок загальмовування, ослаблення критики. Однією із причин цієї ейфорії є порушення підкірки — найстаршої у філогенетичному відношенні частини мозку, у той час як більш молоді і більш чутливі частини мозку сильно порушені або паралізовані.
З іншого боку, прийом спиртних «напоїв» часто мотивують необхідністю зняття стресу. Таке судження — результат примітивного неуцтва. Ретельне вивчення цього питання показало, що у всій нервовій, а також ендокринній системі алкоголь призводить до таких же грубих змін, які мають місце і при стресі. В результаті — він не зменшує, а поглиблює ці зміни, немовби подвоює патологічний стан, спричинений стресом, і часто робить його необоротним.
Крім того, не варто виключати з розгляду й соціопсихологічні причини такої поведінки: людина, що випиває невелику кількість будь-якого алкогольного «напою» вже заздалегідь, підсвідомо готується поводитися так, як заведено в «культурно питущій» компанії, не чекаючи, поки наркотик проникне в певні центри мозку й почнеться його «звеселяюча» або ж «заспокоююча» дія. Таким чином, дія алкоголю залежить ще й від того, чого чекає від цього «напою» той, хто їм отруюється, а також його оточення. До речі, в силу вкорінених алкогольних забобонів й питтєвої атмосфери провини й злодіяння, вчинені в нетверезому стані, засуджуються в нас законодавством і суспільною думкою менше, ніж у тверезому.
Основна риса наркотичних засобів, до яких належить алкоголь, полягає в тому, що вони здатні притупляти неприємні відчуття й особливо почуття стомлення, однак створивши ілюзії й самообман на короткий час, алкоголь не тільки не усуває ні того, ні іншого, а навпаки, підсилює їх, чим ускладнює й обтяжує життя людини. Наступного дня від «п'яних веселощів» залишаються лише неприємні відчуття похмілля, головний біль тощо. І не виникає ніякого бажання працювати...
При повторних прийомах алкоголю ці ускладнення посилюються, і людина вже не в змозі з ними впоратися. Вона непомітно для себе морально опускається, небажання що-небудь робити підсилюється. Серед питущих різко зростають прогули й падає інтенсивність та якість праці.
Джерела інформації:
Углов Ф. Г. Некоторые пути к долголетию.
Углов Ф. Г. Самоубийцы.
Углов Ф. Г. Ломехузы.
Углов Ф. Г. Правда и ложь о разрешённых наркотиках.
Х.О. Фекьяер. Алкоголь та інші наркотики: магічні чи хімічні речовини?
Опубліковано: Листопад 2006 р.
