Минуло вже більше трьох років з того часу, як пішов із життя Анатолій Григорович Бальчуков — свідомий тверезник і пропагандист здорового способу життя, засновник кооперативу «Запорізький оптималіст», організатор і керівник медично-оздоровчого центру імені Г.А. Шичка «Здоров'я кожному запорожцю!», керівник Південноукраїнського регіонального відділення Міжнародної Незалежної Академії Тверезості (МНАТ), редактор газети «Прапор Шичко», автор науково-методичних розробок, книг, брошур, статей на тему практики звільнення від шкідливих звичок та здорового тверезого способу життя.
Народився Анатолій 19 вересня 1939 року. Про дитинство його відомо дуже мало. В молоді роки був баяністом, грав на весіллях.
Як і багато людей, свого часу Анатолій Григорович зіткнувся з вживанням алкоголю, що, як відомо, рано чи пізно призводить до залежності. На жаль, це лихо не оминуло і його.
Дійшовши до критичної точки та впавши у відчай, він у 1988 році проходить курс звільнення від шкідливих звичок у селищі Парголово Ленінградської області. Натхненний вивільненою енергією і чистотою свідомості, він навчається у Юрія Олександровича Соколова, керівника методичного центру «Оптималіст» у Ленінграді (тепер — Санкт-Петербург) і сам стає викладачем-наставником психолого-педагогічного методу позбавлення від шкідливих звичок, розробленого радянським фізіологом Геннадієм Андрійовичем Шичком.
В кінці 80-х — на початку 90-х років не лише в Запоріжжі, а й в усій Україні не було викладачів і наставників, які б працювали за методом Шичка. Анатолію Григоровичу довелося пройти цей шлях самотужки.
Повернувшись у Запоріжжя, А.Г. Бальчуков розгортає активну діяльність. Буквально на кожному стовпі у місті висіли його запрошення-оголошення, у яких пропонувалося пройти курс звільнення від алкогольної і нікотинової залежності. Заняття проводилися скрізь, де це було можливо — на підприємствах, в навчальних закладах, гуртожитках, палацах культури, різноманітних клубах.
Минуло кілька років, поки центр імені Г.А. Шичка отримав постійне місце прописки: підвальне приміщення навпроти театру ім. В.Г. Магара. Проспект Леніна, 64 (у дворі) — такою була адреса центру. Чимало запорожців пам'ятають його досі, адже саме тут вони здобули тверезість і здоров'я, отримали поштовх до щасливого життя без шкідливих звичок.
На жаль, щораз вищі ціни на оренду і надмірна привабливість приміщення для комерційних структур змусили покинути зручне місце. Центр імені Г.А. Шичка переїхав у приватний будинок Анатолія Григоровича, в якому він до останніх днів свого життя проводив активну роботу з отверезнення суспільства.
Незважаючи ні на які зовнішні обставини, Анатолій Григорович завжди був непохитним і непримиренним до будь-яких аргументів алкогольних програмістів. Завдяки своїй активності і наполегливості, він з притаманним йому неповторним артистизмом твердо і рішуче розвіював будь-які сумніви своїх учнів і вміло руйнував програми на вживання алкоголю і тютюну, які у них склалися.
А.Г. Бальчуков не боявся йти до міністерств, пробивати дорогу своєму центру в кабінетах директорів і чиновників. Його заслуга в тому, що Міністерство охорони здоров'я України визнало метод Шичка не медичним, а педагогічним.
Російські колеги-викладачі неоднозначно реагували на роботу А.Г. Бальчукова — критикували його підходи до методу. Але іншої людини, яка б проводила такі заняття, не було не тільки в Запоріжжі, а й далеко за межами Запорізької області.
Головним критерієм правильності своїх дій Анатолій Григорович вважав практику, роботу з людьми, позитивні результати і популярність. Він проводив курси і навчав викладачів на всеукраїнському рівні. У планах було створення Єдиного центру тверезого здорового способу життя, в якому працювали б викладачі методу Г.А. Шичка і лікарі, проводилося б навчання нових вихователів.
Заповіді Г.А. Шичка «Спішіть робити добро», «Якщо не я, то хто ж?», «Вибрався сам — допоможи іншому» були для Анатолія Григоровича девізом и вказівкою до дій.
Атмосфера в центрі ім. Г.А. Шичка «Здоров'я кожному запорожцю!» була сповнена доброти и товариськості. На всіх, хто приходив до центру, завжди чекало частування: ароматний трав'яний чай, а до чаю — солодощі, горішки, м'які карамельки, льодяники, печиво.
Заняття і навчання в клубі були платними, але для пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, малозабезпечених завжди робилися винятки.
Бальчуков Анатолій Григорович пішов з життя 24 серпня 2009 року. Похований на Матвіївському кладовищі.
Навіть зараз, через стільки років, ми, запорізькі тверезники, перечитуючи архівні документи, статті, переглядаючи відеозаписи занять, не перестаємо дивуватися і захоплюватися цілеспрямованістю і працездатністю цієї людини.
Значення роботи, проведеної Анатолієм Григоровичем, важко переоцінити, а внесок у розвиток тверезницького руху як в рідному місті, так і в Україні в цілому захоплює і надихає.
Опубліковано: 4 лютого 2015 р.
