Це не просто забаганка молодят — таке рішення вони прийняли свідомо. І це вже не просто епізод з особистого життя, а справжнісінький соціальний проект. Адже вони на практиці показали, що будь-яке свято, а особливо — таке як весілля, може обійтися без алкогольної отрути. Своїм прикладом вони надихають молодих людей жити вільним від алкоголю життям, починаючи свій подружній шлях з такого незвичного за характером першого сумісного свята.
Весілля пройшло в добрих українських традиціях: з викупом нареченої, благословенням батьків, вінчанням у церкві, українськими піснями, танцями, дотепними жартами на весіллі.
Унікальність цього свята полягає ще й у тому, що всі гості на весіллі були в українських вишиванках. По вишиванкам можна було пізнавати гостей: хто — з Покуття чи Гуцульщини, хто — з Галичини чи Волині, а хто — з Буковини чи Полісся. Молодят приїхали привітати гості з багатьох куточків України. Були й однодумці — шановані люди з громадської організації «Твереза Україна», і козаки з Хмельниччини. Свято проходило в ресторані з давньоукраїнським дизайном, і це створювало особливий настрій і затишок. Кухня також була національною — напрочуд смачною і різнобарвною.
Під час вінчання у церкві Премудрості Божої священик Ігор Цар відмітив, що давно мріяв про подібні весілля в Україні і безмежно радий, що така подія сталася. Має надію, що це не перше і не останнє таке вінчання.
Батько Зіновія, Мстислав Богданович, зазначив, що зазвичай до справжнього діла ведуть батьки своїх дітей, а тут сталося навпаки — син Зіновій привів на шлях тверезості батьків. І вони залюбки в усьому підтримали свого сина.
Такі весільні свята повинні бути в Україні. Адже відомо, що Україна — одна з «найбільш питущих» країн світу. Чи не в цьому одна з причин економічної кризи?
Молодь Західної України — за здорову, свідомо мислячу націю. І це всі побачили на ділі.
І я там був,
мед, воду пив;
по вусах бігло,
і в рота попало.
Найкраще весілля тверезої України
Все розпочалося 6 років тому, коли Зеник познайомився з Юлею. Він довго не міг наважитися запропонувати їй одружитися, адже шукав ідеальне місце та час для освідчення. Все сталося після довгих підготувань, продумування кожного кроку та деталі. Освідчення, яке хлопець організував у середньовічному стилі, відбулося на вершині дзвіниці однієї із церков Львова.
Дату весілля, 10 листопада 2012 року, обрали символічно. Вона поєднала в собі три події: одруження, день народження та іменини нареченого. Молоді люди одразу вирішили святкувати цей день без спиртного.
Хочу поділитися своїми враженнями про найкраще весілля, яке я проводила у своєму житті. Воно відбулося у стародавньому місті Львові. Шлюб брали Зіновій та Юлія Станішевські. Зіновій — один з координаторів руху «Твереза Україна» у Львівській області. Юлія — учасниця руху «Твереза Україна».
Все було продумано до найменшої дрібниці. До вінчання в церкву у Шевченківський гай молодята їхали на автомобілях марки «Запорожець». Машини були прикрашені українською символікою та вишитими рушниками. На капоті кожної машини стояли парою ляльки-мотанки в українському одязі.
На автобусах з написом «Тверезі гості» їхали всі запрошені.
Вінчання відбувалося в старовинній церкві Премудрості Божої, його проводив отець Ігор — духовний наставник молодого, який все життя веде і пропагує тверезий спосіб життя. Святкували весілля у ресторані «Чумацький шлях». В залі ресторану грали українські музики, приміщення було прикрашене вишитими рушниками, старовинними світлинами та предметами побуту наших предків. Всім цим нагадувалося українське життя дідів та прадідів.
У запрошеннях на весілля Зіновій та Юлія попередили, що на святі не буде ніяких алкогольних виробів. Було і прохання до гостей прийти у вишиванках. Молодята теж були одягнуті у національний український стрій.
Я, як господиня весілля, хвилювалася щодо можливих непередбачуваних ситуацій, адже сама ідея тверезого весілля для більшості гостей була дивом. На щастя, нічого подібного не було. Гості, більшість з яких — молодь, всі були дуже веселі, радісні, запальні. Усі разом співали українські пісні, в яких ніяким чином не згадувалась п'яна тематика.
Дуже було весело на весіллі! Всіх переповнювали природні емоції, які «лилися через край». Щиро підтримавши наречених своїми тверезими, здоровими піснями, танцями, жартами, козацькими іграми, молодь переконала людей старшого покоління у перевагах саме тверезого весілля.
Тверезий весільний стіл ледве тримався від українських страв та безалкогольних напоїв. Страви подавали традиційні: український борщ, голубці та ковбаси, медовий узвар, домашній яблучний сік та джерельну воду. А яке ж весілля без вареників? Дві привітні солохи щиро пригощали всіх варениками, які приготувала хрещена мати нареченого. Перш ніж отримати та з'їсти вареника, гостям необхідно було пробігти наввипередки в мішку, поцілувати солоху. І тут, як і в інших конкурсах на весіллі, мені не доводилося пояснювати учасникам, що робити. Все проходило само собою весело, гарно і цікаво.
Гарним творчим подарунком для наречених та гостей був танець з шаблями — виступ колективу Міжнародної асоціації бойового гопака з м. Нетішина, пращури якого споконвічно вели тверезий, здоровий спосіб життя. Такий виступ захоплював подихи гостей, породжував зацікавленість і задоволення.
Великим здивуванням і найбільшим відкриттям для гостей був показ на весіллі боїв-змагань середньовічних рицарських часів. На мій заклик гості закрили очі і слухали історію кохання рицаря до нареченої середньовічної доби. Захопившись хвилюючою розповіддю, відкривши очі, всі гості побачили перед собою воїнів-рицарів які по справжньому билися мечами між собою. Бій рицарів був не аби яким, а за серце та кохання чарівної принцеси, яка спостерігала за змаганнями. Поєдинок був настільки правдивий, що гості втратили відчуття часу. Всі відчули завзятість, силу кохання воїнів і переживання принцеси.
Насамкінець хочу сказати, що мені часто доводиться проводити весілля та інші масові заходи. Але від цього весілля я отримала неабияке, справжнє задоволення. Я пишаюся тим, що у нас є така твереза молодь, яка відроджує справжні, українські традиції. Львівська молодь мене приємно порадувала своєю щирістю, веселістю, гарним українським співом та українською мовою.
Дуже сподіваюсь, що львівське тверезе весілля Зіновія та Юлії Станішевських спонукатиме всіх українців відновлювати народні традиції нашого народу, які споконвічно були тверезими.
Відгуки гостей:
Як добре, що створення сім'ї у Юлії та Зиновія було без грама алкоголю! Очі у молодят та гостей тверезі і світяться від щастя.
Всі у вишиванках, народні пісні, традиції, гуляння та конкурси... немов потрапив до епохи Шевченка.
Хай життя у молодят буде як медовий місяць, і без «гіркого» присмаку.
Хочу ще на таке тверезе, національне весілля, де буду кричати не «Гірко», а «СОЛОДКО!»
Весілля — найщасливіший день у житті молодого подружжя. Важливо, щоби в цей день душі молодят були чистим, як вранішня роса, а розум тверезий, як природа. Тільки так на людей сходить Господня благодать. Тверезо кохати, любити, тверезо радіти, цінувати кожну мить у житті — великий Божий дар кожній людині.
Світлий день молодого подружжя Зиновія та Юлії Станішевських став пам'ятним прикладом духовної чистоти та тверезості. Від самого початку й до кінця на весіллі молодих витав дух добра та щастя. Не було навіть згадки про отрути! Радісні посмішки, щирий сміх, забава й танці аж до ранку... Таким було справжнє українське — тверезе весілля!
Зичимо молодятам многая та благая літа!
