Офіційний сайт руху

XII всеукраїнський з'їзд тверезницького руху

15–23 липня 2017 року

Степашки, Вінницька область

На березі Південного Бугу відбувся XII Всеукраїнський з'їзд тверезницького руху.

Зустріч тверезників України — це регулярна, довгоочікувана зустріч однодумців.

Цього року з'їзд тверезників зібрав близько 100 учасників з 14 регіонів України. Найчисельнішими були делегації з Житомирської, Хмельницької і, звичайно, Вінницької області). Четверта частина учасників приїхали на з'їзд вперше — майже всі вони вже живуть тверезо, але тепер бажають долучитись до активного тверезницького руху українців.

Як свідчать відгуки, зустріч вдалася!

День заїзду (15 липня) пройшов у клопотах облаштування наметів і, звичайно, відбувся Вечір знайомств — спілкування учасників та пісні біля вогнища. В перші хвилини знайомства організатори з'їзду Валентина Миколаївна та Ігор Вікторович Ладовичі розповіли про зародження з'їзду та організаційні питання перебування у таборі. Більш детально про Всеукраїнський тверезницький рух розповіли: його співзасновник і адміністратор однойменного сайту Олександр Почекета (Київ), досвідченні тверезники — сім'ї Юзюків, Караванів, Почекети (Славута). Особливо важливим у всіх розповідях тверезників було те, як кожен з них припинив вживати спиртне «культурно» і розпочав жити тверезо, яким чином здобував, розповсюджував інформацію про тверезість серед членів своїх сімей, родин та оточуючих. З таких тверезих сімей і набрав сили сьогоднішній тверезницький рух.

На запрошення журі Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми за тверезе життя» разом з мамою і братом Павлом з'їзд відвідала Ілона Котовщик — переможець конкурсу серед учнів 8-х класів (с. Сухоліси Білоцерківського району Київської області). У неділю Ілона отримала диплом переможця конкурсу та цінний приз — рюкзак, після чого прочитала присутнім свій твір «День Перемоги», у якому розповідається про перемогу молодої жінки, матері двох дітей, над згубною звичкою — безцільно проводити час з випивкою.

У понеділок, 17 липня, відбулися спортивні змагання серед дітей та підлітків, переможці яких отримували заохочувальні призи. Діти були задоволені, а батьки — здивовані спортивністю та винахідливістю своїх дітей. У вівторок — вечір гумору, під час якого несподівано для всіх відкрилися нові таланти. Звучали гуморески Павла Глазового, Остапа Вишні. Особливо всім сподобався їх виконавець зі Славутського району (декламував напам'ять).

Середа відзначилася святкуванням 30-річчя подружнього життя організаторів з'їзду Ігоря і Валентини Ладовичів. Вони отримали пісенні вітання та цінний подарунок. У четвер був проведений чудовий конкурс «Міс Твереза Україна». Це змагання знову виявило настільки багато талантів, що журі довго не могло визначити найкращих. Переможницею виявилася студентка другого курсу музикального училища Вікторія Юзюк (м. Козятин Вінницької області). Окрім своєї краси вона показала таланти володіння музикальними інструментами та виконання українських пісень. Завершила конкурс театралізована вистава-казка у виконанні Ілони і Павла Котовщиків та їхніх нових друзів.

У п'ятницю, 21 липня (оскільки в суботу багато вже роз'їжджалися) відбувся прощальний вечір відпочинку, на якому учасники з'їзду знову виконували танці, вірші та пісні, привезені з усіх регіонів України. Зокрема, дуже сподобалася всім молода група Sober Band з Житомира. А організатори табору запропонували всім присутнім написати відгуки про зустріч та побажання на наступний рік.

Окрім цього протягом днів з'їзду проведено курс навчання мистецтву тверезого життя (Ю.Г. Оробець), заняття з відновлення зору (А.О. Ковальський), аквааеробіки (В.М. Ладович). Також відбулися три заняття під керівництвом заступника голови Українського лікарського товариства у Львові В.Г. Штибеля: за короткий час Василь Григорович навчив дітей і дорослих класичному танцю — вальсу, дорослим дав поради з виховання дітей, а всім разом розповів про виховання здорового способу життя.

...Сучасний тверезницький рух в Україні почав діяти з 2006 року завдяки патріоту, апостолу тверезості, професору Міжнародної академії тверезості Федору Михайловичу Калінчуку (м. Козятин). Завдяки повсякденній клопіткій роботі Федора Михайловича сотні українських сімей відвідали заняття з мистецтва тверезого життя в усіх регіонах нашої держави. Тепер його немає з нами, але цей з'їзд відвідала вся його родина — дружина, діти та онуки. А ми повсякчас звертаємося до конспектів, статей і книг, які він залишив нам.

Анатолій Іванович Почекета

Відгуки учасників, які приїхали вперше

Я, Паша Котовщик, був зі своєю родиною на з'їзді «Тверезої України». Загалом ми з сестрою пластуни і збиралися на пластовий захід, але от взяли і приїхали на «Тверезу Україну». Наша керівничка Пласту, Оксана, розповідала про вас багато гарного, а тут ще сестра Ілона посіла перше місце в літературному конкурсі «Ми за тверезе життя». Ну от ми і вирішили їхати.

Мені на з'їзді сподобалось. Проводили час за різними спортивними іграми: грали в волейбол, футбол, шахи та ін. Були цікаві заходи, наприклад конкурс краси серед дівчат або спортивні змагання. На конкурсі краси я допомагав сестрі разом з нашими друзями Анею та Максимом грати ролі в невеличкій казочці в віршах, яку написала сама ж Ілона.

Життя на природі, ночівля в наметах — це справжня пригода. Деякі навіть в спальних мішках біля вогнища спали кожнісіньку ніч.

Була польова — тобто лісова — кухня, на якій готували їжу. Одного дня навіть приготували річкові устриці (які були дуже смачними) і раків (які також були смачними). Вся їжа мені сподобалась, а найбільше те, що зазвичай на десерт нам давали пряники, печиво або кавуни.

На цьому заході всі люди ставились один до одного добре та з повагою, сварок не було. Якщо і виникали суперечки, то вони швидко закінчувалися або переходили в цікаві дискусії.

В таборі ми відзначили свою першу дорослу дату — нам виповнилося по 14 років.

Ще я сподіваюсь, що знову поїду в наступному році зі своєю мамою та сестрою на з'їзд «Тверезої України».

Павло Котовщик

Добрий день! Перш за все я хочу подякувати за чудове проведення часу на цьому з'їзді.

Найбільше мені сподобалось те, що розпорядок дня був доволі цікавим та зручним як для дорослих, малюків, так і для моїх однолітків.

Кожен день було щось новеньке: аквааеробіка, футбол, різні курси щодо здорового харчування, взаємовідносин між чоловіками і жінками та курси по зору, а також конкурс краси.

Якщо говорити на рахунок їжі, то я можу сказати, що кухарі були дуже щедрі і ніколи не жалкували насипати нам побільше харчів, щоб ніхто не зоставався голодним!

Майже кожен день ми ласували чимось смачненьким, чи то кавунами з печивом, чи рибою з річковими молюсками. Хоч наш раціон був майже вегетаріанським, він був доволі смачним та різноманітним.

І наприкінці дня, коли вже дуже хотілося спати, я чомусь не йшла спати, а завжди приходила до ватри. Там була чудова нічна атмосфера, багато пісень та дискотеки, які ще більш урізноманітнювали вечори.

Тож я хочу подякувати організаторам, кухарям, музикантам та всіх гостям з'їзду «Твереза Україна». Всі творили таку дружню та веселу атмосферу, що хочеться знову приїхати та відчути її!

Дякую за неперевершений відпочинок!

Від щирого серця, Ілона.

Відгуки учасників, які приїхали... вдесяте?

Память воскрешает всё, кроме запахов. Но зато ничто так полно не воскрешает прошлого, как запах, когда-то связанный с ним.

Владимир Набоков

Коли я говорю про щось як про спогад, то визнаю це минулим, завершеним, тому часом важко ділитися враженнями одразу. Майже місяць минув, а мої думки досі літають у хмарах, що спираються на верхів'я сосен над табором «Тверезої України».

Я люблю цей берег Ладижинського водосховища. Тут зелено, куди не глянь, а над плесом річки розливаються неймовірної краси світанки та заходи сонця. Тут — жити, дихати і надиха́тися, відчувати і слухати, торкатися босими ногами до шовкової трави, гойдаючись у гамаку, і обіймати дерева. Тут — бути дітьми лісу, річки і неба, засинати під зорями і прокидатися з сонцем. Шелестіння вітру і хвиль, тріскотіння багаття, дзвінке птаство — чуєш, як природа говорить з нами? А в нас у відповідь щовечора гітара, кахон, баян, флейта і багато пісень — від всім відомих народних та витворів В. Івасюка до Вітні Х'юстон і Beatles. Мене все чарує, та коли я нарешті чую «Yesterday» у виконанні Сергія, хочеться покликати прекрасну мить словами Фауста: «Спинися!» Чим далі сутеніє, тим вужчає коло, біля багаття з'являються каремати і ковдри, тихіше та проникливіше звучить музика, а близько третьої можна весело пограти у «зіпсований телефон» чи «слова» і заснути просто неба. Солодшого сну не буває і в найзручнішому ліжку — ось так трьох-чотирьох годин вистачає на цілий день активного відпочинку, хоча спати після обіду на гамаку утрьох з сестрою та подругою — невід'ємна традиція. Може, від цього, а може й від щоденного плавання мені часом здається, що перед сном сама земля колисає мене, як хвиля, перетворюючи намет на жовту субмарину. І купатися теж краще вночі, коли місяць освітлює доріжку до небокраю, що губиться у темній воді, теплій до самого дна, яка раз по раз спалахує відбитими зорями. Особливо ж приємно зануритися в неї після танців у відблисках багаття і пилюці вище голови.

Багряний сік тече по руках, стигла шовковиця солодка, як мед, вабить, хоч і далеко йти до неї, малинник завжди зростає з кропивою, а дика черешня схожа на мармелад... такий смак має літо. Воно пахне втомленими від спеки травами, соснами, димом вечірніх вогнищ.

Цього разу я поїхала на день раніше, ніж «крила згорнули намети, їх скінчився політ», та часу там вистачило, щоб забути про скло, пластик, бетон, шум машин та сухе повітря задушливого міста. Степашки — це місце, яке неможливо покинути без думки про повернення, нехай доводиться чекати цілий рік. Залишитися б там... та виходить лише ненадовго взяти частинку з собою — коли я поверталася додому, різнотрав'я та дим були на мені в запахах літа і тіла, переплетених і відчутних на згині ліктя.

Валентина Юзюк

Казка-застереження про Марусю, царівну-королівну

Написана для творчого конкурсу «Міс Твереза Україна». Казка ніби жартівлива, але на серйозну тему. Ми її театралізували, і вийшло, на мій погляд, цікаво. Навіть було щось на зразок костюмів, ну там корона в царівни, дзьоб у пташки і т. д...

XII всеукраїнський з'їзд тверезницького руху

В ролях:

Сучасна бабуся-казкарка (в бандані замість хустинки) — моя мама Наталя

Маруся, царівна-королівна (а також автор казки) — я, тобто Ілона Котовщик

Птиця синиця-жар-птиця — Аня Долецька

Вовк — Максим Утченко (двоюрідний брат Ані)

Ведмідь — мій брат Паша Котовщик

У деякому царстві,

А може в напівцарстві,

Чи може у країні,

Чи в нас на Україні

Жила-була царівна,

А може королівна…

Нівроку дівчина була.

Маруся звалася вона.

Любила в ліс ходити,

По стежечках бродити.

Знай квіточки збирає

Та все пісень співає.

Але одного разу

Біда її спіткала.

Чи відьма зчарувала?!

Таку вчинила знуту:

Глитать стала отруту!

От якось йде, співає,

Гидоту ту сьорбає.

Попила — й пляшку кинула,

Сама ж неначе згинула!!!

Аж тут летіла птиця,

Синиця чи жар-птиця,

Чи інша яка пташка...

Сказати нам те тяжко.

Схотіла пить водиці —

Не вгледіла криниці.

От з пляшки й посьорбала —

І замертво упала!

Аж раптом вовчик скаче,

Від щастя ледь не плаче:

Лежить на стежці птиця,

Це ж можна поживиться!

Радіє на весь світ —

Дармовий є обід!

Та тільки схрумав птицю,

Синицю чи жар-птицю,

Він гучно застогнав

І замертво упав...

Аж тут ведмідь чвалає

Та все собі гадає:

Де ж їжею розжитися

І чим це поживитися?

Аж раптом бачить — вовк!

Ведмідь до нього — скок!

І ну вечерять смачно…

...От лихо, необачний!!!

Як тільки вовка з'їв —

Відраз, як куль1, осів…

Реве ведмідь сердито:

— Лиш мить лишилось жити...

Аж тут наша царівна,

Маруся-королівна,

До лісу знов прийшла.

І що ж вона знайшла?

Лежить ведмідь, не дихає

І лапами не рухає…

— Це ж ціла купа шашликів,

А ще котлеток і битків!!!

Маруся гарно попоїла,

Але відраз на землю сіла:

Спіткала доля, хай їй грець,

Царівні враз прийшов кінець…

Чи правда це чи ні — хто знає?

В казках усякого буває…

Хоч казка це — та натяк в ній:

Отруту пити ти не смій!!!

Илона Котовщик

Післямова автора: з точки зору літератури — ця казочка дуже «графоманська». Але писала на скору руку, так що вибачте!

1 Куль — сніп жита.

Село Степашки, Вінницька область:

14–22 липня 2018, Степашки, Вінницька область: XIII з'їзд тверезників України

Липень 2017, Степашки, Вінницька область: ВІДЕО: З'їзд «Тверезої України» у 2017 році

17 липня 2016, Степашки, Вінницька область: XI всеукраїнський з'їзд тверезницького руху

29 липня 2015, Степашки, Вінницька область: Розмова з невиправними тверезниками на X з'їзді «Тверезої України»

19 липня 2015, Степашки, Вінницька область: Десятий всеукраїнський з'їзд тверезницького руху

Можливо, Вас також зацікавить:

4–05 березня 2021, Київ: Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність

Серпень 2020, Львів: Тверезе весілля Андрія та Христини Бень

11–19 липня 2020: Щорічний всеукраїнський з'їзд тверезницького руху

17 січня 2020, , Черкаська область: Тверезість заради життя в Драбові

15 січня 2020, , Черкаська область: Уроки тверезості в Драбівському районі