Відео: кіно та мультфільми

Режисер — Кокизюк Олександр. Київ, 2006 рік.

Екранізація реальних подій, про які розповідає у своїх лекціях В. Г. Жданов.

Фільм викриває відразу декілька пороків людського суспільства, один з яких – терпимість до такого відомого і дуже часто нав'язуваного зацікавленими в цьому людьми наркотика як алкоголь.

...Є два типи чоловіків: ті, які проводять частину свого часу в шинку, і ті, які ніколи цього не роблять.

У шинках люди зустрічаються, спілкуються, обідають, дізнаються новини. І начебто все нічого, але наявність у цих закладах такого смертоносного вірусу як алкоголь розбурхує інколи навіть найспокійніші розуми, збуджує найнижчі пристрасті у найблагородніших, здавалося б, душах, і зрештою стає чи не єдиною причиною сварок, образ, скандалів, бійок та інших невластивих для розсудливих людей подій.

А ще є таке поняття як «боргова яма» – коли продавці п'янкого зілля спочатку збуджують у найдобріших і найпорядніших людях пристрасть до випивки, потім допомагають «вдячним клієнтам» знову і знову задовольняти цю пристрасть, набуваючи таким чином влади над своїми жертвами, яка виражається в певних числах в борговій книзі…

Одна молода жінка, усвідомивши згубність шинкарського способу життя для свого чоловіка і, як наслідок, для всієї своєї сім'ї, отримала від незнайомого пастора брошури, у яких простою мовою розповідалося про шкідливість хмільного зілля для душі й тіла. Отверезивши з їх допомогою свого чоловіка, героїня не зупинилася на досягнутому. Ні, вона не палала благородними поривами масштабної тверезницької діяльності: просто маючи чуйне серце, не змогла відмовити й іншим дружинам у допомозі, коли йшлося про порятунок їхніх чоловіків від шинку...

Таким чином через деякий час усе чоловіче населення села протверезіло і місцевий шинкар – людина жалюгідної душі – залишився без клієнтів. Замість шинку люди почали збиратися у нашої героїні, де вони займалися самоосвітою.

Виключно з егоїстичних переконань шинкар, оточений нечисленною когортою компаньйонів, добивається спочатку приїзду в село нового пастора, потім – зміни шерифа, надалі – ув'язнення чоловіка і родичів подвижниці, яка неодноразово намагалася домогтися пояснень, за яким правом діється таке беззаконня.

...Не переказуватимемо, чим закінчиться фільм. Краще подивимося його і подумаємо, які висновки можна зробити з побаченого для нашого повсякденного життя.

Шинкареві достатньо було ввести в оману двох-трьох чоловік – і він уже диктував свою недобру волю всьому населенню. Сьогодні ж нас цілеспрямовано і систематично вводять в оману за допомогою телеекрану, який здатний з хірургічною точністю впроваджувати деструктивні програми не те що в довірливу дитячу, а навіть і в досвідчену дорослу свідомість. Саме такі нечестиві люди, як цей шинкар у фільмі, захопили зараз усі медіа-простори…

1 година 7 хвилин (російською мовою). Білорусьфільм, 1987 рік.

Режисер: Володимир Колос; сценарій: Олег Ждан; у ролях: Нійоле Ожеліте, Олексій Булдаков, Регіна Лялейкіте, Галина Макарова, Павло Кормунін, Таня Мартинова, Анатолій Столбов, Юрій Ступаков, Олександр Безпалий. Оператор: Олег Авдєєв; композитор: Володимир Кондрусевіч.

Катерина давно розвелася з чоловіком і сама ростить п'ятнадцятирічну дочку. Батьки живуть окремо, і тепер кожен з них потребує допомоги. На роботі – одна неприємність за іншою. Але Катерина звикла до важкого життя і потребує не співчуття, а любові. І любов приходить. А разом з нею і нові труднощі.

Можливо, це єдиний вітчизняний художній фільм, в якому показано життя людини з погляду тверезості. Мається на увазі тверезницька позиція головної героїні.

Скачати — 362 Мб

Фільм розповідає про те, як на радянському телебаченні готувалася програма про дитячі притулки та інтернати, причому готував її колишній вихованець подібного закладу. Тому основний сюжет фільму — його власні спогади. Мабуть, вперше нашому глядачу вдається побачити, як же насправді живеться дітдомівцям...

Враження після перегляду незгладимі, особливо якщо зауважити, що понад 90% тих, що живуть у притулках — не сироти, а діти живих батьків і матерів, позбавлених батьківських прав з вини алкоголю.

Історія перевиховання типового радянського алкоголіка приставленим до нього говорячим собакою. Закінчення, на жаль, неблагополучне — але відповідає реальній життєвій статистиці.

На жаль, фільм не може бути використано для показу дітям з педагогічною метою, зокрема тому, що він містить отруєння тютюновим димом позитивними героями.

Звичайне застілля. Готовий розкішний стіл. Гості потирають руки: «Зараз почнеться!»

І починається. На перший погляд — це вшанування традиції: потрібно сказати гарні слова імениннику, віддати належне господарю, скоштувавши усі подані страви...

Але на що перетворюються ці «традиції» вже через півгодини? Гості забувають, для чого вони прийшли; потихеньку зникає їхня чемність та вихованість; витончені висловлювання та найкращі людські почуття, яких так чекає чуйне серце, стають нікому не потрібними...

Єдина вісточка, сповнена справжньої щирості та ніжності, що була адресована імениннику від рідної матері — й та опиняється під ногами очманілого натовпу.

Мультфільм про самогонників. Баба Яга та Чорт за допомогою Зеленого Змія варять самогон з буряка і продають його людям. Їх відвезли в мілліцейськой машині, але Зеленій Змій, що залишився, вибирає собі нову жертву: «...Поки є п'яниці, шахраї і роззяви, я ще поживу».